Поради психолога. Визначте свій мотив для усиновлення чи опіки

У кожного своя історія всиновлення. У кожної родини – свої причини, і далеко не завжди усіх усиновлювачів об’єднує велике бажання творити добро.

Експерт Фонду Ріната Ахметова, психолог та усиновлювачка Наталія Міщенко пояснює - чому так важливо спочатку виявити - що є головною мотивацією рішення всиновити дитину.

Є низка найчастіших мотивацій (пояснень), чому люди вирішують взяти дитинку в свою родину:

- Медичні показники.

- Смерть рідної дитини.

- У родині немає спільних діток або є діти одного з подружжя.

- Бажання мати дитину, але страх перед пологами.

- Людина живе сама, але вона впевнена, що може дати усиновленій дитині любов та підтримку.

- Задоволення життям, але впевненість, що діти можуть зробити його ще кращим. В родині є спільне бажання усиновити дитину.

- Любов до дітей і бажання поповнити свою родину, всиновивши дитину.

- Поява братиків чи сестер принесе більше користі вашій дитині.

Якщо ви вже впевнилися у своєму бажанні всиновити дитину, не спішіть – зважте всі за та проти. Спочатку проаналізуйте свої мотиви. Визначте, які саме ваші мотиви. Траплялися випадки, коли шляхом всиновлення люди намагалися вирішити власні проблеми, щось довести собі чи врятуватися від нудьги. Хтось використовує всиновлення, намагаючись бути не гірше інших. Забезпечити собі старість, аби було комусь подати склянку води чи поліпшити житлові умови.

Але дитина – це індивідуальність. Вона ніяк не може бути засобом розв’язання проблем. Прийняття дитини в родину може бути тільки взаємовигідним та обов’язково щирим бажанням допомогти. Не треба брати дитину авансом, як попереджала психолог Ірина Мещанчук: «Якщо мова йде про те, брати чи не брати дитину з дитячого будинку, спочатку треба зрозуміти: не можна робити благородні вчинки заради самих вчинків або у якості авансу».

Необхідно змінювати власне сприйняття цього світу. Пам’ятати про те, що ви робите це не для себе, не заради гарних слів від оточення, а заради самої дитини. Усиновлення – дуже глибока тема, де нема готових рецептів, а тим паче гарантій. Це треба зрозуміти та відчути серцем. Переважна більшість людей, які приходять до психолога, кажуть про свої страхи. Вони бояться дитячих хвороб, поганої спадковості та ймовірних домагань біологічних батьків.

Всі хочуть всиновити дитину з гарної родини, батьки якої загинули у катастрофі. Але таких «зручних» сиріт із «олінклюзів» немає. Дітки складні, і це треба прийняти. Особливо коли від дитини відмовляється мати, у якої згідно з медкарктою 21 вагітність і 16 пологів, то навряд чи вона буде цю дитину шукати». Тобто до чого ви готові: грати у дочки-матері чи жити… Спочатку дайте собі чітку та щиру відповідь саме на це питання.