ПОРАДА ПСИХОЛОГА БАТЬКАМ: як визначити посттравматичний стресовий розлад у дитини?

На гарячу лінію Гуманітарного штабу Ріната Ахметова продовжують надходити звернення від батьків, які потребують кваліфікованої поради психолога. Марина Сорокіна, психолог, координатор Психологічної служби Гуманітарного штабу Ріната Ахметова, відповідає на найактуальніші запитання.

«Не в кожної дитини, яка пережила травмувальну подію, розвивається посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Це залежить від багатьох чинників. Наприклад, від наявності або відсутності стійкого дорослого поруч, особливостей психіки дитини, вчасно наданої психологічної допомоги тощо. Важливо пам’ятати, що іноді ПТСР може розвиватися через місяці після травмувальної події й переходити в хронічну форму», – пояснює Марина Сорокіна.

Залежно від віку дитини ПТСР може мати певні ознаки.

У дітей до 6–7 років:

• порушення сну – труднощі із засинанням, нічні кошмари, часті пробудження вночі;
• болі в животі, не зумовлені фізіологічними причинами;
• енурез, енкопрез;
• наявність генералізованого страху;
• агресивна поведінка або надмірна плаксивість;
• «солодкий до матері» або іншого важливого дорослого;
• порушення пізнавальної активності;
• часте програвання травмувальної події;
• регрес;
• уникнення соціальної активності;
• різні вегетативні реакції на події, що нагадують психотравматичні: прискорене дихання й серцебиття, блідість.

У дітей 8–11 років:

• порушення сну;
• нудота, блювота, болі в животі, розлад шлунку, не зумовлені фізіологічними причинами;
• різні страхи, особливо які виникають на самоті;
• переживання почуття провини і відповідальності за те, що трапилося;
• складності в навчанні;
• зниження концентрації уваги, пам’яті;
• часті переказування і програвання травмувальної ситуації;
• відчуття небезпеки для себе і/або близьких людей;
• нестабільна поведінка;
• часті перепади настрою;
• порушення в харчуванні (відсутність апетиту або надмірний апетит).

У дітей 12–17 років:

• часті головні болі неясного генезу;
• тики;
• порушення сну: безсоння або навпаки сонливість, кошмари;
• страх «збожеволіти»;
• почуття безпорадності й самотності;
• жага помсти;
• сором і почуття провини;
• порушення пам’яті, уваги, неуважність;
• раптово виниклі складнощі у стосунках із батьками й однолітками;
• алкоголізація, наркоманія;
• ризикована або самодеструктивна поведінка;
• імпульсивність, жорстокість;
• депресія;
• розлад харчової поведінки;
• нездатність планувати майбутнє;

«Наявність у вашої дитини навіть одного з перерахованих симптомів – уже тривожний сигнал. І привід звернутися по консультацію до психолога. Батькам важливо розуміти, що чим довше дитина живе без надання допомоги, тим вищим є ризик розвитку негативних наслідків для психічного та фізичного здоров’я в майбутньому», – вважає Марина Сорокіна.