ПОРАДА ПСИХОЛОГА БАТЬКАМ: Страх невдачі у дитини
Страх невдачі виділений в особливу, окрему фобію. Атіхіфобія – патологічний і необґрунтований страх перед невдачами, руйнівно діє на спосіб життя людини, негативно впливає на її наміри. Небезпека в тому, що люди, які страждають атіхіфобією, рідко досягають великих успіхів у житті. Вони не можуть почати нову справу, вони можуть займатися лише звичною, рутинною діяльністю.
Страх невдачі формується ще в дитинстві. Якщо ви ростите дитину соціально орієнтованою, керуючись принципом «що люди скажуть», то вона виростає вкрай залежною від думки всіх навколо.
Ви не даєте дитині можливості помилятися, лаєте, принижуєте її, якщо допустила помилку. Ви висуваєте вимоги, що не відповідають віку, і взагалі рідко задоволені результатом дій дитини, використовуючи фрази на кшталт: «Ти могла би краще це зробити». Ви недостатньо хвалите дитину. Порівнюєте її з іншими дітьми, і ці порівняння завжди не на користь вашого сина чи дочки. Називаєте невдахою, говорите, що вона дурна, не має талантів.
Що ж робити батькам, щоб дитячий страх невдач не розвинувся у справжню фобію – розповідає Марина Сорокіна, координатор Психологічної служби Гуманітарного штабу Ріната Ахметова.
Перш за все, переглянути систему виховання у сім'ї. Якщо ви використовували перераховані вище методи впливу, якомога швидше припиніть їх застосовувати.
Запасіться терпінням – щоб дитині повернути віру в себе потрібен час і ваше велике терпіння.
Необхідно говорити своєму чаду, що ви його любите та приймаєте в будь-якій ситуації. Обіймайте частіше. Хваліть за успіхи. Ваш хлопчик чи дівчинка безумовно талановиті в чомусь. Тому спробуйте цей талант виявити та допомогти розвинути. Робіть акцент на сильних сторонах дитини.
У будь-якій ситуації необхідно формувати здорове ставлення до помилок. Говоріть, що помилка – лише частина життєвого досвіду. Немає нічого страшного, якщо людина помиляється. Подумайте разом, як можна виправити допущену помилку або що зробити, щоб уникнути подібної помилки в майбутньому. Добре б розповісти про особистий досвід. Згадайте ситуацію, коли ви помилилися і що зробили для виправлення ситуації. Заохочуйте прагнення до нових починань дитини. Говоріть, що підтримаєте й допоможете, коли знадобиться. Якщо дитина знає, що батьки вірять в неї, то рівень страху буде знижуватися.
Давайте дитині можливість самостійно зробити вибір. Давайте нескладні доручення і обов'язково хваліть за виконану роботу. Якщо щось не вийшло, допоможіть з виконанням вашого завдання.
Ставтеся до дитини як суверенної особистості, а не як до проекту, який вам потрібно успішно виконати! Не так важливо, яку спеціальність обере ваша дитина, важливо, щоб вона була щасливою та задоволеною своїм життям.
Якщо дитина дуже болісно ставиться до оцінок, поясніть, що оцінка в школі тільки показує, наскільки добре був засвоєний матеріал і не має нічого спільного з оцінкою її самої як особистості. Погана оцінка не означає, що ти погана!
Ніколи не можна порівнювати вашу дитину з іншими дітьми.
Дитячі роки – найважливіші в житті людини. Від того, як і в якій атмосфері вони пройдуть, залежить все подальше життя. Якщо ви вже допустили деякі помилки, не впадайте у відчай. Головне – вчасно їх усвідомити та виправити.
