ПОРАДА ПСИХОЛОГА БАТЬКАМ: Почуття провини і відповідальність за те, що сталося

У дітей, які пережили травмувальну подію, може розвиватися почуття провини і відповідальності за те, що відбувається. У результаті з’являється думка: «Я поганий і тому біда трапилася зі мною й моєю родиною». Такі переживання вкрай негативно впливають на стан дитини. Ситуація часто ускладнюється тим, що дитина не може поділитися цими думками з рідними та близькими, і залишається зі своїм болем сам на сам.

Чому так відбувається і як батькам реагувати на це, розповідає Марина Сорокіна, координатор Психологічної служби Гуманітарного штабу Ріната Ахметова.

1. Ніколи не кажіть дитині, що вона винна у трагедії. Не кидайтеся фразами типу «Ти бавився й бачиш, що вже сталося, хочеш, щоб ще більше лиха сталося з нашою сім’єю?».
2. Не знецінюйте переживань дитини фразами «Що ти там собі придумав? Дурниці все це». Те, що здається вам незначним, може завдавати справжнього болю дитині. А стикаючись зі знеціненням із боку батька, дитина й зовсім замкнеться, або почне вважати, що з нею відбувається щось ненормальне.
3. Забезпечте дитині спокійну, теплу атмосферу вдома. Намагайтеся сформувати й підтримувати довірчі стосунки. Говоріть із сином або дочкою про свої почуття й переживання. Таким чином, дитина отримає дозвіл говорити про те, що тривожить її.
4. Не уникайте розмов про події, що відбулися. Це не завдасть шкоди дитині й не завдасть додаткової травми. Дитина зможе поділитися своїми страхами і тривогами із найближчими для неї людьми, заручившись їхньою підтримкою й розумінням.
5. Поясніть дитині, що вона не несе відповідальності за те, що відбувається. Приділіть цьому питанню стільки часу, скільки буде потрібно дитині. Можливо, вам не раз доведеться відповісти на безліч запитань. Будьте терплячі й послідовні. Наведіть приклад зі стихійним лихом. Під час цунамі, ураганів, пожеж люди страждають, і в цьому немає їхньої провини.
6. Якщо дитина відчуває провину перед родичами, що залишилися на території проведення бойових дій, поясніть їй, що залишитися там – це був вибір дорослих людей і вплинути на ситуацію вона ніяк не може.
7. Розкажіть дитині, що такі переживання – нормальна реакція на ненормальні події. Що багато дітей і навіть дорослих думають так само, як вона.

Якщо стан вашої дитини викликає у вас тривогу або вам не вдається самостійно їй допомогти, обов’язково зверніться до психолога.