ПОРАДА ПСИХОЛОГА БАТЬКАМ: чи варто карати дітей мовчанням?

На гарячу лінію Гуманітарного штабу Ріната Ахметова продовжують надходити звернення від батьків, які потребують кваліфікованої поради психолога. «Як зробити так, щоб дитина відчула свою провину? Чи можна карати мовчанням?», – часто запитують батьки.

Розповідає Марина Сорокіна, координатор Психологічної служби Гуманітарного штабу Ріната Ахметова:

– У вихованні дітей батьки часто припускаються помилки. Помилка ця – гра в мовчанку. Своєрідний бойкот. Такий метод найчастіше використовують батьки, які прагнуть уникати грубих форм виховання. Багато хто вважає цей метод досить м’яким за своїм впливом. Ну і правда, дитині ж не завдають фізичного болю, не кричать на неї, не ображають. Але це серйозна помилка. Цей метод залишає серйозні психологічні рани в душі маленької людини.

Навіть доросла людина вкрай болісно реагує на прояв відкидання з боку значущих для неї людей. Для маленької дитини це – справжнє випробування! Дитині просто необхідний емоційний контакт!

Яким чином батьки забезпечують його? За допомогою дотиків, поглядів, слів, звернених до дитини тощо. Якщо цей контакт переривається, дитина дуже страждає, відчуває себе винуватою і непотрібною. А іноді відчуває справжній жах! Маленькій дитині складно зрозуміти, що батько, який його не помічає, любить малюка й далі. І готовий про нього піклуватися.

Часте переживання провини веде до формування низької самооцінки, недовіри до світу й оточуючих людей, складнощів у спілкуванні. Така дитина буде звинувачувати себе, навіть якщо ні в чому не винна.

Ігнорування, втім, як і інші види покарання використовують батьки, які відчувають безпорадність. Якщо в дорослого не виходить пояснити дитині, що можна робити, а що не можна й чому так, у хід іде важка артилерія. Звичайно, пояснення можуть зайняти досить багато часу і вимагати від батька витримки й терпіння. Але це єдиний спосіб виростити дитину психологічно здоровою стійкою особистістю, здатною надалі до успішної самореалізації, встановлення міцних емоційних зв’язків з іншими людьми.

Що ж робити батькам, якщо дитина завинила:

• Говоріть зі своїми дітьми. Запрошуйте їх поміркувати разом про те, що криється за тим чи іншим вчинком. Спільно виробіть способи зміни ситуації. Так ви вчите дитину співпрацювати.
• Навчіть дітей вибачатися перед дорослими або однолітками, якщо вони насправді вчинили погано. Поясніть, що в щирих вибаченнях немає приниження, а лише співчуття й каяття в скоєній помилці. У такому разі дитина перестає страждати від почуття провини і вчиться приймати відповідальність за свої вчинки.
• Любіть і приймайте своїх дітей. Намагайтеся знаходити потрібні слова в найскладніших ситуаціях. Пам’ятайте, що ви найголовніша опора в житті дитини і від того, як будуть будуватися ваші стосунки із сином або дочкою, залежить їхнє майбутнє.