«Після евакуації доньки я залишилася сама. Допомагає сусідка, а нещодавно приїжджали волонтери штабу, привезли їжу», — історія старенької донеччанки
Старенький телевізор і стаціонарний телефон для 78-річної Олександри Михайлівни не засоби для розваги, а заледве не єдині інструменти, які пов’язували з навколишнім світом.
Після перелому шийки стегна в лютому цього року, внаслідок якого жінка три з половиною місяці провела в лікарні, вона практично не виходить із дому. У квартирі літня донеччанка ще може пересуватися з паличкою, але вийти на вулицю далі власного під’їзду вже не може.
Ще нещодавно про неї дбала донька з онукою, але після початку військових дій у місті вони поїхали до Харкова до родичів.
«Внучка дуже важко переносила звуки вибухів і стрілянину, хоч ми й живемо майже в центрі Донецька, — розповідає Олександра Михайлівна. — Мені з донькою було страшніше від того, у якому психологічному стані перебуває внучка, ніж самі обстріли. Я була тільки рада, коли вони виїхали, так спокійніше. Чоловік мій помер 6 років тому, так що після евакуації доньки я залишилася зовсім одна».
»Більше 30 років я пропрацювала лікарем-терапевтом, із них 18 — у лікарні профзахворювань, — продовжує розповідь жінка. — Пам’ятаю, як у 1986 році ми приймали перших чорнобильців, котрі працювали на ліквідації наслідків вибуху реактора. Тоді я «нахапалася» опромінення, і лікарі-онкологи навіть рекомендували видалити щитовидку. Всі ці болячки зараз мучать як ніколи. Але грошей не те, що на ліки, навіть на харчування немає».
Дочка, їдучи, залишила запас продуктів для Олександри Михайлівни, трохи допомагає з їжею сусідка, але найважливішою й найбільш своєчасною виявилася допомога Гуманітарного штабу Ріната Ахметова. Десять днів тому літній жінці волонтери мобільної групи привезли продуктовий набір додому.
