«Перші кроки доньки, а тут — війна. Шкода, що дітям доводиться це переживати», — мама трьох дітей зі Щастя
Виживати в умовах, коли немає виплат і зростають ціни, сім’ї непросто. Мама отримала від Гуманітарного штабу Ріната Ахметова дитячий набір, завдяки чому зможе забезпечувати необхідне харчування для однорічної дочки.
«А ще найцінніше в наборі від Штабу — це памперси. Вам це зараз будь-яка мама скаже. Я їм раділа більше за доньку, — посміхаючись, розповідає Олена. — Коштують вони зараз дуже дорого. І ніяк не обійтися. Взагалі, страшно, що ми живемо в таких обставинах, і радіємо таким необхідним дрібницям. Щиро дякую Штабу, що допомагає нам виживати й забезпечувати наших дітей».
Олена й Олександр із міста Щастя. Кажуть — звикли до подій у рідному місті. Пара виховує трьох дітей: десятикласника Женю, дев’ятикласника Ігоря та однорічну доньку з дивовижним іменем Сабріна. «Ми довго мріяли про доньку, — ділиться Олена. — Ось народилося наше щастя, але, на жаль, у дуже неспокійний час. Перші кроки доньки, а тут — війна. Шкода, що нашим дітям доводиться бачити й переживати це. Жоден батько не побажав би такого своїй дитині. Але ми не маємо змоги зупинити цю війну».
Сім’я проживає в одному з віддалених мікрорайонів міста Щастя. За словами Олени, масштабні руйнування цю місцевість обійшли стороною: «У нас кілька разів вилітало скло в одній із кімнат. Але порівняно з тим, що багато людей залишилися на вулиці, а хтось загинув, — це дрібниці. Але діти, звичайно, все розуміють. Донька знає, що стріляють «дядьки-солдати». А старші сини багато в чому підтримують нас із чоловіком, і допомагають».
Чоловік Олени Олександр усіма силами намагається забезпечувати сім’ю. Працює вогнетривником на ТЕС. Зарплату отримує вчасно, але зі зростанням цін вона не покриває всіх витрат великого сімейства. Соціальні виплати на дитину не отримують із літа.
Для багатьох сімей, що залишилися в зоні АТО, справжньою проблемою є медичне обслуговування. Точніше — його відсутність. Хтось із медиків виїхав. Але ті, хто продовжує працювати в нелюдських умовах, мало чим можуть допомогти в разі відсутності ліків. Олена, наприклад, засмучена через те, що тепер стало небезпечно й фінансово неможливо возити синів до Луганська, на регулярні обстеження до офтальмологів. «У мене самої із дитинства проблеми із зором. Вони передалися й синам. А на тлі стресів зір почав падати, особливо у старшого сина».
І товари для дітей у Луганську, за словами Олени, були набагато дешевші. Родині доводилося складно й без дитячого харчування. Дитячий набір від Гуманітарного штабу розв’язав цю проблему. Тепер маленька Сабріна забезпечена якісними кашами й пюре. Незважаючи на всі проблеми й небезпеки, сім’я все ж справляється. І Щастя покидати не збирається.
