Пам’ять про катастрофу: Музей «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова зберігає історії очевидців трагедії Каховської ГЕС
6 червня 2025 року минає два роки з дня підриву російською армією Каховської гідроелектростанції на Херсонщині. Тоді велика вода затопила частину населених пунктів, розташованих уздовж русла Дніпра. Під водою опинилася й частина Херсона. Цей теракт спричинив одну з найбільших техногенних катастроф у світі за останні десятиліття та став наймасштабнішою екологічною трагедією України.
Історії людей, які були свідками тих жахливих подій, зберігаються у Музеї «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова. Ці свідчення зібрані в окрему колекцію. Переглянути її можна за посиланням:https://bit.ly/3ZgeDnw .
Село, де жила Тетяна з родиною, опинилося на шляху потопу після підриву Каховської дамби. Будинки падали один за одним. Жінці вдалося заздалегідь винести з дому цінні речі та перевести тварин у безпечніше місце, але їхній будинок, як і все село, зник під водою.
«На час потопу — а це було десь о п’ятій годині вечора, коли до нас почала заходити вода, — ми встигли винести з дому продукти, дещо підняли на горище, собачок і корівок перевели на город, де в нас була велика піщана гора. Коли вода підійшла, наш будинок потонув — лишився тільки дах. Багато осель узагалі повалилися через сильний потік води», — пригадує Тетяна. Її історія тут:https://bit.ly/4dP1QhP .
Підрив Каховської ГЕС призвів до затоплення рідного міста Івана Олешки. Чоловік до останнього залишався вдома, аж поки не довелося тікати на човні. Повернення на підконтрольну Україні територію було довгим і складним. Та Іван переконаний: український народ — непереможний.
«На моїх очах будинок старого зразка, зроблений із глини, просто обвалився. Люди кричать, корова й теля ревуть, усюди шум, гул води. Це був справжній жах! Я дивився, як піднімається вода, думав: може, зупиниться… Але вона все вище й вище. Зараз згадую: був у мене дім, машини, за 50 років стільки нажили — і все зникло за три години», — розповідає Іван. Його історія тут:https://bit.ly/4kpwArX .
Василь також залишив Олешки після трагедії. Він зізнається, що важко передати словами ту паніку коли вода стрімко затоплює вулиці, а тобі потрібно негайно тікати, залишаючи все. Його будинок також затопило.
«Вода так хлинула, що і худоба, і люди рятувалися — хто залишився на дахах, на горищах. А вже потім хлопці, у кого були човни, рятували тих людей. Це був жах, товариші, — не передати словами, що тоді творилося. Уявіть собі: п’ять метрів висоти води й така хвиля, що зносила все на своєму шляху», — згадує Василь. Його історія тут:https://bit.ly/45a0cFe .
Колекція Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова налічує понад 130 тисяч історій про війну. Це — найбільша у світі колекція свідчень мирних мешканців, які постраждали від війни Росії проти України.
Розкажіть і свою історію — на порталі Музею:https://civilvoicesmuseum.org/ або зателефонуйте на безкоштовну гарячу лінію: 0800 509 001.
