П'ять міфів про усиновлення. Блог Алли Корнієнко, редактора порталу «Сирітству – ні!» Фонду Ріната Ахметова
Сьогодні хочеться поговорити про найпоширеніші міфи стосовно усиновлення. За час роботи в програмі «Сирітству – ні!» Фонду Ріната Ахметова мені доводилося стикатися з великою кількістю міфів про усиновлення. Щодня, читаючи коментарі в соціальних мережах, думаю про те, що хтось може вірити в них і поширювати серед друзів і знайомих. Тому сьогодні хочеться поговорити про найпоширеніші міфи.
Міф 1. Зібрати документи, потрібні для усиновлення, нереально.
Якби це було правдою, ми б не могли констатувати факт: 9044 дітей, чиї анкети були на порталі «Сирітству – ні!», знайшли свої нові сім'ї. Якщо оцінити об'єктивно, нічого страшного в потрібному пакеті документів нема. Як показує практика, за місяць зібрати їх цілком реально. Довше треба чекати довідку про наявність чи брак судимості, видану територіальним центром з надання сервісних послуг МВС, і медичні аналізи. Тому раджу починати збирання документів саме з цих довідок. Потенційні усиновителі мають розуміти, що виховання дитини – складніший процес, ніж спілкування з чиновниками. Тому, приймаючи це рішення, варто бути готовими долати перешкоди, але не треба настроюватися на них.
Міф 2. Здорових дітей в інтернатних установах нема.
Звичайно, абсолютно здорову дитину без жодного діагнозу в інтернатному закладі ви не знайдете. Практично у всіх дітей – педагогічна занедбаність, яка коригується часом, любов'ю батьків і їхніми силами, прикладеними до усунення цієї занедбаності. Різні неврози також згодом зникають.
Можливо, у дитини буде низка незрозумілих діагнозів, які страшно звучать. Тому кандидати в усиновлювачі мають пам'ятати, що вони мають законне право провести додаткове медичне обстеження дитини в державному або комунальному закладі охорони здоров'я, можуть проконсультуватися щодо діагнозу з незалежними фахівцями.
Колись мені довелося почути дивовижну історію про те, як дитину зі страшною травмою голови, отриманою під час народження, усиновили. Перед цим її майбутні батьки вагалися і довго не наважувалися прийняти таке важливе рішення, але дослухалися до свого серця. Зараз дівчинка ходить до школи та вчиться на «відмінно». Головний лікар будинку дитини, в якому перебувала маленька, також називає це дивом.
Однак потенційні батьки мають усвідомлювати, на що вони йдуть, і тверезо оцінювати свої моральні, фізичні та фінансові ресурси.
Міф 3. Біологічні батьки дитини відберуть її.
Якщо усиновлення відбувалося без порушень, якщо суд ухвалив рішення, яке не було ніким оскаржене впродовж 30 днів, ніхто не відбере усиновленої вами дитини, якщо ви, звичайно, будете виховувати її як годиться. Навіть якщо згодом біологічні батьки звернуться до служби у справах дітей з проханням надати інформацію про місце перебування дитини, фахівці служби не мають права розкривати її, оскільки існує таке поняття, як таємниця усиновлення.
До речі, іноді батьки не хочуть розповідати дитині правду про її походження. Психологи впевнені, що приховувати цього не можна. Варто просто підібрати правильні слова, щоб пояснити синові або доньці, як відбулася їхня зустріч.
Міф 4. Процес адаптації дитини, яка ніколи не жила в сім'ї, проходитиме легше.
Цю думку можна нерідко почути від потенційних батьків. Але фахівці стверджують зовсім протилежне. Присутність значущого дорослого в перші дні, місяці життя дитини відіграє дуже важливу роль у формуванні у неї прив'язаності, в формуванні її особистості. Якщо малюк жив у сім'ї, де його любили та хоч якось про нього піклувалися спочатку, то він травмований менше, ніж той, якого покинули відразу ж після народження. Краще буде адаптуватися в сім'ї також дитина, яка втратила біологічну сім'ю не відразу.
Міф 5. Дитина має бути вдячною за те, що її всиновили.
Якщо ви прийняли рішення про усиновлення, усвідомте, що воно виключно ваше. Ви несете повну відповідальність за нього. А прийнята дитина так само, як і біологічна, нічого вам не винна. Мені доводилося чути нарікання від батьків на те, що дитина невдячна. Але подяки треба вчити. Якщо ви тільки дорікаєте їй, це викликає лише агресію. Подяка прийде не відразу, через кілька років, а може, через кілька десятиліть. Але її не треба вимагати. Спочатку дайте, а потім отримаєте.
Якщо ви хочете усиновити дитину, але сумніваєтеся, поспілкуйтеся краще з тими людьми, які мають багатий практичний досвід у вихованні дітей з інтернатних установ. Зараз знайти їхні контакти легко. Наприклад, в соціальних мережах вони охоче розкажуть свої історії, а також на форумі порталу «Сирітству – ні!». І згодом ви самі переконаєтеся, що є правдою про усиновлення, а що – міфом.
