"Ось ми евакуюємось у Польщу, а там в нас заберуть дітей?" Відповіді на складні запитання в інтерв'ю з експерткою Дар'єю Касьяновою

Програма "Рінат Ахметов - Дітям. Сирітству -ні!" продовжує разом з провідними фахівцями соціальної сфери відповідати на складні запитання, які постали під час війни.

Цього разу з відомою діячкою Дар'єю Касьяновою, експерткою Координаційного штабу з питань захисту прав дітей під час військового стану, поговорили щодо  прийняття нового закону про розформування прийомних сімей у разі відмови від примусової евакуації (Про новий закон - читати тут) та очікувань від нового керівництва Міністерства соціальної політики.

ЩОДО ЗАКОНУ ПРО ПРИМУСУ ЕВАКУАЦІЮ

‒ Пані Дар’є, щодо прийнятого закону про розформування ДБСТ та ПС, які відмовляються від примусової евакуації. Наскільки це ефективно, на вашу думку?

‒ Так, це правильно. Нещодавно ми обговорювали це на Комітеті з прав дитини. У нас були кейси для обговорення, і ми вирішували, що є доцільним. Наприклад, у нас є родина, яка відмовляється від евакуації із зони бойових дій. Діти сидітимуть у підвалах, куди теж може “прилетіти” снаряд, до того ж там вологе приміщення, в якому довгий час перебувати не можна.

Згідно з законодавством України можна вилучити дитину з родини, де є загроза її життю та здоров’ю. А військові дії ‒ це прямий ризик. Якщо батьки цього не розуміють чи відмовляються від евакуації через будь-які інші причини, то держава має право перемістити цю дитину в іншу родину, яка живе в безпечному середовищі. Можливо це буде тимчасове рішення, але воно безпечне. До нас на гарячу лінію з травня телефонують діти й бідкаються, що їм страшно, але батьки не хочуть виїжджати. І навпаки ‒ діти не хочуть виїжджати, а батьки хочуть.

Випадки є різні. Коли мама, в якої 10 дітей, каже, що нічого, вони якось пересидять у підвалі, а це Донеччина, яку постійно обстрілюють, то зрозуміло, що це неприйнятно. Нам вже вистачило Маріуполя. Ми знаємо, як було у Херсоні. До того ж наближається зима, і нам усім точно не потрібні нові смерті дітей через переохолодження, голод чи ще щось. Тому поки є волонтери, які щодня ризикують своїм життям, щоб вивезти і дорослих, і дітей, треба це робити.

ЩОДО ЕВАКУАЦІЇ У СТРАНИ ЄС

‒ З чату батьків знаємо про таке побоювання – ось ми евакуюємось у Польщу, а там у нас заберуть дітей. Що ви відповіли б на це?

‒ По-перше, до Польщі, Німеччини нікого вже не евакуюють. Ці країни вже переповнені.

По-друге, евакуація ‒ це переміщення з точки небезпеки у точку безпеки. На щастя, ці точки є на карті України. Не хочеш їхати до Польщі ‒ не треба, є міста в Україні, і там ДБСТ і ПС точно на матрацах у спортивних залах не сплять. Усім шукають варіанти нормального прихистку з умовами, відповідними до такої родини.

Зараз у нашу країну заходять великі проєкти з будівництва будинків для великих родин, для надання житла тим, хто його втратив через війну. Так, це не буде швидко, але рішення таке є. І кожна обласна служба у справах дітей разом з благодійниками шукають можливість прихистку і в таких будинках. Так, можливо там не буде всього, що було вдома у ДБСТ до війни, але все одно це краще, ніж сидіти в підвалі під обстрілами й ризикувати життям, або щоб дитина побачила, як на її очах вб’ють її маму чи тата.

ЩОДО НОВОГО КЕРІВНИЦТВА МІНСОЦПОЛІТИКИ

‒ Нещодавно відбулася зміна очільниці Міністерства соціальної політики України. Ваші очікування від нової команди пані Оксани Жолнович?

‒ Скоріш за все, це не питання наших очікувань, а питання в тому, як ми будуємо наше партнерство й взаємодію. У нашої організації є стратегія розвитку, яка трансформувалася з початком війни.

Перша розмова з пані Оксаною в нас відбулася ще в серпні, і мені дуже сподобався її системний підхід і щира, відверта позиція щодо допомоги дітям і сім’ям. Ми порозумілися в тому, що найближчим часом необхідно прийняти закони, які відповідають військовому часу. Тому що не можна працювати під час війни за законами мирного часу.

Ми чекаємо оновлення команди та стратегічного напрямку розвитку в питаннях захисту дітей та протидії сирітству, наскільки це можливо зараз, в умовах військового часу. Це стосується і підтримки сімейних форм виховання, соціальної й психологічної підтримки батьків.

Так, ми розуміємо, що Мінсоцполітики ‒ величезне міністерство, яке займається купою питань і проблем. Ми очікуємо, що нова команда буде професійно працювати в інтересах дітей, орієнтуючись на європейські принципи і стандарти.