Офіцери душі й ангели духу, або Психологам теж сняться кошмари. БЛОГ Римми Філь, координатора Гуманітарного штабу Ріната Ахметова, на segodnya.ua

Римма Філь, координатор Гуманітарного штабу при Фонді Ріната Ахметова, опублікувала блог для сайту segodnya.ua — про психологів, що працюють із «травмою війни». Пропонуємо вашій увазі текст блогу.

В Ізраїлі їх називають офіцерами душі. Країна, яка живе у стані перманентної війни, на своєму гіркому досвіді добре розуміє, що без цих офіцерів не можна відновити душевне здоров’я людини, котра пережила війну. Є ще один образ — ангели духу — як на мене, так краще, добріше й по-православному. А адже нам так бракує зараз доброти.

Про роль психологів у реабілітації суспільства ми говорили на конференції психологів, яку проводив Гуманітарний штаб Ріната Ахметова. Це вони — офіцери душі й ангели духу. Це вони зараз лікують наші душі. Тому що часто після вилікування рани фізичної залишається рана в душі.

Я навіть не здогадувалася, як багато визначень постраждалим у війні придумали за довгі роки існування психології і психіатрії. Точніше, за багато століть і тисячоліть історії людства, у якій дуже багато воєн. Ось, наприклад, «травма війни». Ємне поняття. І не ліричне, як може здатися, а суто медичне. Війна, навіть якщо не вбиває фізично, травмує душу. Люди, які побачили війну, вже ніколи її не забудуть. Вона залишиться в пам’яті — у когось жахливою картиною і страшними спогадами, а в когось кошмарними снами або безсонням. Ця пам’ять буде відбирати здоров’я, а в того, хто виявиться слабшим, можливо, навіть і життя. Наслідки такої травми однаково страшні і для кожної окремої людини, і для всієї країни загалом.

Війна: страх, смерть і руйнування. Діти, які прожили літо 2014 року в підвалах Ясинуватої й Попасної, у бомбосховищах Донецька й Луганська, ніколи не забудуть її, як наші батьки й діди досі пам’ятають голод блокади й жахи тієї війни, яку їм вже довелося пережити.

Страшна біда прийшла на нашу землю. І ми поки ще не усвідомлюємо, наскільки вона велика і всепоглинаюча. Не усвідомлюємо тому, що поки ще не визначено її масштаби. Поки ми всі живемо мріями, працюємо, розв’язуємо першочергові завдання. Постраждати від війни — не означає обов’язково втратити будинок або поховати родича. Можна просто жити у воєнному місті, втрачати друзів, роботу. Реакція настане потім, у вигляді посттравматичного синдрому — зневіри, апатії, депресії. Навіть зараз, коли ще нічого не закінчено, спостерігається зростання суїцидів. Людині властиво важко переносити втрату того, до чого вона була прив’язана все життя.

Діти проявляють свою реакцію швидше. У них немає дорослого «щита» — вони більш відкриті та вразливі. І страждають швидше й болючіше. Не сплять, заїкаються, гальмують у розвитку, перестають говорити, бояться і страждають агресією.

А сама агресія скидається на вірус. Вона дуже живуча і швидко поширюється. Ми з вами це добре бачимо в повсякденному житті. Агресія вбиває. Можливо, не так швидко, як куля. Але все ж…

Сьогодні, щоб не гаяти час, Донбас дуже потребує грамотних психологів. Навіть лікарі кажуть, що з пораненими потрібно починати працювати одночасно — і хірургам, і психологам. Якщо зволікати зараз — ми ризикуємо втратити ціле покоління. І не тільки на Донбасі.

Саме для того, щоб не згаяти цей дорогоцінний для нас зараз час, Рінат Ахметов уже зараз доручив Гуманітарному штабу підготувати 300 кризових психологів для роботи з людьми, психіка яких травмована війною.

300 фахівців ще тільки будуть готуватися, а психологічна служба вже три місяці працює на базах відпочинку, де живуть переселенці. Працює з найскладнішими випадками, з найуразливішими — з дітками. Бо діти — проекція дорослих. І саме через дітей легше достукатися до душі дорослих.

Робота психологів дає перші результати — діти почали краще спати, перестали боятися різких звуків, а їхні батьки стали спокійнішими й добрішими. Батьки й діти — відлуння одне одного. І тут знову немає жодної лірики — тільки терміни.

Наші психологи працюють там, де дуже складно. Вони не боги, вони — такі ж люди. Теж обпалені війною. І вони теж не сплять ночами. Тому що поставити «щит» — це всього лише психологічний прийом. Часто такий самий далекий від реальності, як перемир’я на Донбасі.

Що тут сказати? Тримайтеся… Адже нам так потрібно, щоб ви були сильними.