Новий механізм соціальних виплат: чого чекати переселенцям
З початком воєнних дій на Донбасі в Україні з'явилася певна категорія людей – переселенці чи як їх називають офіційно – внутрішньо переміщені особи. Спочатку ВПО було лише назвою, синонімом словосполучення «вимушений переселенець», яке начебто прозоро натякає на соціальні пільги. І не більше. Однак поступово все дуже сильно змінилося.
Досить швидко термін «ВПО» з назви перетворився в юридичний статус, який передбачає... істотне звуження громадянських прав, як порівняти з громадянами України, які такого статусу не мають. Можна навіть сказати, що українці, які мають статус ВПО, в якомусь сенсі перебувають у своєму власному правовому полі, яке відрізняється від українського.
Головна підстава для перевірок ВПО
Найбільш одіозним і скандальним в цьому правовому полі є широко та сумно відома постанова Кабміну №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат ВПО». Її ухвалено 8 червня 2016 року, вона встановлює порядок призначення або відновлення соціальних виплат переселенцям, а також порядок контролю за проведенням соціальних виплат переселенцям за місцем їхнього фактичного проживання.
Останнє в завуальованій формі означає, що ця постанова визначає підстави та порядок проведення перевірок переселенців.
Загалом, експерти виділяють п'ять видів перевірок, яким піддаються переселенці, що претендують на отримання пенсії або будь-яких соціальних виплат (соціальну допомогу, щомісячну адресну допомогу тощо). Постанова №365 має безпосередній стосунок до трьох із них.
Передусім, йдеться про перевірку за місцем проживання. Її суть полягає в тому, що раз на півроку (а за наявності будь-яких підстав – ще й додатково) спеціальна комісія приходить до ВПО в гості за місцем фактичного проживання.
Якщо під час візиту ВПО немає вдома, це може бути підставою для зупинення всіх виплат, якщо переселенець оперативно не з'явиться в органах соціального захисту. Відновлення виплат займає, як заведено, кілька місяців. Також серйозною проблемою є те, що орендарі, які здають житло ВПО, не в захваті від таких візитів й іноді відмовляють у подальшій оренді.
Також постанова №365 разом із законом «Про забезпечення прав і свобод ВПО» є підставою для перевірок на те, щоб термін перебування на неконтрольованій Україною території не перевищував 60 днів (точніше – 59 днів).
Тут механізм простий: органи соцзахисту населення надсилають запит до Держприкордонслужби з приводу ВПО, які були відсутні під час перевірки за місцем проживання. У відповідь прикордонники дають інформацію про те, коли та скільки ВПО було на неконтрольованій території. Якщо термін перебування там понад 60 днів, орган соцзахисту скасовує переселенцю довідку ВПО, на підставі якої здійснюються виплата пенсії та соцдопомоги.
Відновити довідку ВПО можна тільки через 6 місяців. І це також норма постанови уряду №365.
І нарешті, так звані перевірки СБУ, що виражалися в розсиланні в органи соціального захисту відповідних списків ВПО. По суті, це «творчий розвиток» попереднього принципу. СБУ та Держприкордонслужба, не чекаючи запитів від служби соціального захисту населення, самі надсилали їм списки ВПО, які, на їхню думку, живуть на неконтрольованій території. Підсумок був ідентичний – скасування довідки ВПО та всіх виплат.
Цю норму регулює безліч різних документів, зокрема і постанова №365.
Зараз через безперервні помилки та гучні скандали, так звану систему списків СБУ замінили на систему «Аркан», що працює загалом за тим самим принципом...
Йдіть до... суду
Із самого початку постанова КМУ №365 дуже сильно не сподобалася не тільки ВПО, але і правозахисникам. І не без підстав. На їхню думку, документ порушує цілий букет базових прав українських громадян. А саме: права на соціальний захист; пенсійне забезпечення; приватне та сімейне життя; свободу пересування; недоторканність житла та, нарешті, право власності.
Єдиною можливою відповіддю на таку постанову був суд. Навіть просто відновлення виплат, зупинених на підставі постанови №365, можливе тільки в судовому порядку. І більше ніяк.
В результаті уряд отримав відразу кілька позовів з приводу законності цієї постанови. Одним із перших був позов Благодійного фонду «Право на захист», поданий в середині серпня 2016 року. Серед перших був і позов пенсіонера Миколи Козирєва. У вересні 2016 року він вимагав визнати незаконними цілу низку положень у постановах уряду з приводу соціальних виплат переселенцям.
Однак більшість ВПО не стала судитися безпосередньо з урядом і заявляти йому претензії, а просто подала в суд на неправомірне припинення виплат.
Характерним прикладом такого випадку може бути рішення Димитрівського міського суду Донецької області у справі № 226/177/17 у червні минулого року, в якому він вирішив, що відмова УПСЗН в призначенні допомоги після народження дитини на підставі вимог постанови №365... неправомірна.
«Ця постанова [№365] не є законом, а підзаконний нормативно-правовий акт не може змінювати в бік звуження права громадян, встановлені нормативно-правовими актами найвищої юридичної сили... Прийняття відповідачем рішення про відмову в призначенні позивачу допомоги на підставі підзаконного акту, що порушує право на соціальний захист, є протиправним... Відповідач не навів жодного порушення з боку позивача, яке б відповідно до чинного законодавства було б підставою для відмови в призначенні допомоги після народження дитини... Відсутність позивача за місцем проживання не може позбавляти його права на отримання допомоги після народження дитини через впровадження механізму реєстрації ВПО... Діючи поза законом, відповідач довільно втрутився в право позивача на отримання спірної допомоги, що призвело до його порушення...», – йдеться в рішенні суду.
Грубо порушує Конституцію
Показово, що трохи пізніше це рішення підтвердив і Донецький апеляційний адміністративний суд. І таких рішень згодом ставало дедалі більше.
«Станом на середину травня 2017 року вже є понад 60 судових рішень на користь ВПО проти дискримінаційних положень Постанови КМУ №365. Практика показує, що припинення соціальних і пенсійних виплат, які гарантовані Конституцією та законами України, на підставі підзаконних нормативних актів або навіть рекомендаційних листів, є порушенням Конституції та цих законів», – заявила в червні минулого року координатор з питань надання правової допомоги БФ «Право на захист» Юлія Трало.
Однак ухвалюючи подібну постанову, уряд, швидше за все, і розраховував на те, що перемагати його в судах будуть одиниці, а зупиняти виплати на підставі постанови він зможе сотням тисяч...
Загалом, так воно і було. Однак у березні 2017 року Донецький апеляційний адміністративний суд несподівано ухвалив окреме рішення, адресоване... уряду України. «Це рішення стосується саме того, що через зміст постанови №365 Пенсійний фонд і органи соцзахисту населення допускають постійні та грубі порушення конституційних прав внутрішньо переміщених осіб на соціальний захист», – заявила тоді юрист БФ «Право на захист» Ірина Алексєєва.
Однак уряд благополучно це проігнорував. У коментарях міністр праці та соціальної політики Андрій Рева заявив, що встановлений постановою порядок спрямований, насамперед, на гарантування безпеки самих ВПО.
«Людина, перебуваючи на непідконтрольній території, може померти, може бути затримана бойовиками, у неї може бути вилучена її картка пенсійна та за рахунок цієї картки буде будь-хто інший отримувати. Багато що може з нею статися. Ми ж не можемо гарантувати дотримання конституційних прав її на території, яку не контролює державна влада України», – заявив він щодо «правила 60 днів».
Рішення суду – ще не привід
Та ж доля спіткала і рішення Київського окружного адміністративного суду за позовом Миколи Козирєва, що відбулося у вересні минулого року. Суд визнав законними претензії до постанов уряду, що регламентують порядок соціальних виплат ВПО.
Зокрема, в своїй постанові суд зазначає, що постанова №365 «призводить до непрямої дискримінації за ознакою місця проживання та перебування на обліку ВПО, а також порушує принцип рівності, передбачений ст. 24 Конституції України та гарантії вільного пересування по території України, передбачені ст. 33 Конституції України».
В результаті порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат ВПО визнав повністю незаконним, а порядок призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО – незаконним частково. І що?
«Маю мало очікувань, що держава перестане використовувати розроблений і апробований механізм контролю. Я думаю, що такі норми, як ті, що містяться в постановах №365 і №637, можна змінити не судовим рішенням, а тільки наявністю відповідної політичної волі», – заявила тоді юрист «Схід-SOS» Олена Луньова. Вона повідомила, що малоймовірно, що процедури істотно зміняться в будь-якому разі.
А тим часом, той самий Окружний адміністративний суд Києва 14 грудня 2017 року визнав протиправною і скасував постанову уряду №365 ще за одним позовом. Цього разу повністю. «Оскаржуваний нормативно-правовий акт (постанова №365 – прим. автора) ухвалений поза межами повноважень відповідача (уряду) і без дотримання всіх передбачених законодавством процедур, які повинні передувати його ухваленню... Визнати протиправною та скасувати постанову Кабінету міністрів України №365 від 08.06.2016 року "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам"», – йдеться в постанові суду.
«Більш ніж рік, три заміни суддів і сьогодні ми побачили реальну правову ситуацію в нашій країні – ми маємо шанс. Ми виграли першу інстанцію, це, звичайно, ще не закінчення процесу (буде апеляція), але ми на правильному шляху», – прокоментували ситуацію координатор «Донбас-SOS» Ольга Гвоздьова та юрист Марія Красненко.
Останній бій?
Таке уряд вже не зміг проігнорувати і 11 січня 2018 року подав апеляцію. Яка... і була задоволена Київським апеляційним адміністративним судом. «Позовні вимоги Богучарської Тетяни Василівни до Кабінету міністрів України про визнання протиправною та скасування постанови №365 від 8 червня 2016 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» залишити без задоволення"», – кілька днів тому з неприхованим задоволенням прокоментували те, що трапилося у прес-службі Мінсоцполітики.
Показово, що до цього в «Донбас-SOS» були практично впевнені, що рішення суду залишиться незмінним і уряду нарешті доведеться створити новий механізм для пенсійних та соціальних виплат переселенцям.
«Ми ще зі самого початку говорили, що цю постанову №365 затверджувати не треба. Ми пропонували альтернативний варіант, який ґрунтувався на тому, що перевіряти можна тільки громадян, які отримують адресну допомогу і ці перевірки не повинні бути дискримінаційними. Вони мають проводитися – як і для всіх громадян-одержувачів соціальних послуг. Треба розділити пенсію і довідку ВПО. Це нечувано – коли комісія на місцях може вирішити зупинити виплати пенсії, яка визнана майновим правом громадянина», – заявляла зокрема Ольга Гвоздьова.
Втім, це все ще не кінець епічної битви навколо життя і смерті постанови №365. 29 березня Верховний суд України розгляне справу про оскарження припинення виплати пенсії та її поновлення пенсіонеру-ВПО, рішення у якій буде застосовуватися у всіх аналогічних справах. Справа буде розглядатися як зразкова.
Нюанс ситуації в тому, що пенсіонерці-переселенці 1 квітня 2017 року припинили виплату пенсії якраз на підставі постанови №365. І оскільки в провадженні суду перебуває понад 200 подібних справ, суд передав справу на розгляд до Верховного суду, щоб потім використовувати рішення як кальку для поставлення своїх рішень. Це потрібно, щоб виключити появу протилежних рішень за однаковим питанням.
По суті, це останній шанс «скинути» постанову №365. Тому що якщо рішення Верховного суду буде позитивним для неї, вже жоден суд першої інстанції не стане визнавати його незаконним. І для ВПО все залишиться так, як є зараз.
