«Не хочемо більше боятися за життя близьких», — дружина шахтаря з Донецька
Точні строки реабілітації Андрія медики не називають. Але сам гірник зізнається — ще багато часу знадобиться, щоб отямитися. Він один із 16 постраждалих під час аварії на шахті ім. Засядька 4 березня. Усім їм допомогу в лікуванні надав Гуманітарний штаб Ріната Ахметова, закупивши необхідні медикаменти й перерахувавши фінансову допомогу на подальшу реабілітацію.
Андрій пропрацював під землею 22 роки. Він уміє цінувати сонячне світло. А ще турботу й переживання близьких. «Дні аварій на шахті я пам’ятаю всі. До подробиць. А їх було чимало. І щоразу зі здриганням і жахом я чекала від нього дзвінка. Але цього разу мені зателефонували співробітники шахти…», — зі сльозами розповідає Інна, дружина гірника.
Зараз Андрій лікується за місцем проживання, амбулаторно. Сильне отруєння чадним газом дається взнаки — чоловіка мучать стрибки тиску й дуже ослаблений імунітет. Лікарі дають ще кілька місяців на відновлення, але точні строки не називають. Адже серйозно постраждала серцево-судинна система, і на її відновлення потрібно чимало часу. Все залежатиме від загального стану організму й морального настрою Андрія.
«Ось тільки психологічний стан відновити так скоро не вдасться. Шок після аварії, через який він нам нічого розповідати навіть не хоче, доповнюється військовими діями», — нарікає Інна. Сім’я живе в мікрорайоні «Північний», на одній із найбільш обстрілюваних околиць Донецька. — «Вечори ми проводимо в підвалі дотепер. Адже спрогнозувати нічого не можна, і страх за своє життя нікуди не подівся. Незважаючи на те, що так вже багато місяців, звикнути до цього неможливо».
Як і в багатьох сімей гірників, постраждалих в аварії, перед ними останні 1,5 місяці стояв нелегкий вибір — можливість вижити або бачити Андрія живим і здоровим. «2007 року в тій страшній аварії, коли так багато хлопців не стало, загинув чоловік моєї рідної сестри, — згадує Інна. — Через 8 років біда з Андрієм. Те, що він залишився живий, напевно, знак. Досить випробовувати долю. Тому ми зараз замислюємося про те, щоб чоловік не повертався на шахту. Не хочемо більше втрачати близьких і боятися за їхнє життя».
