«Найважче було, коли діти просили їсти»: начальник вокзалу «Київ-Пасажирський» довірив свою історію Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова

Петро Стецюк — начальник київського залізничного вокзалу. Він — один із фахівців, який організовував евакуацію українців. Історію про те, що саме було найскладнішим, він довірив Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

В ніч на 24 лютого 2022 року київський вокзал жив у звичному ритмі. А вже зранку перетворився на центр порятунку українців. За словами Петра Стецюка, перший наплив пасажирів був порівняно невеликим, близько 30 тисяч людей на добу. На початку березня йшлося вже про 65 тисяч пасажирів на добу.
Залізничники мали два основних завдання. Перше, це максимально швидко посадити людей до поїздів. В ідеалі, кожен мав чекати на виїзд не більше 2-3 годин. Друге завдання, — унеможливити хаос.

«Вдень працювати було легше, — ми бачили, куди йдуть пасажири. Вночі важче, адже задля безпеки світло не включалося. Всі поїзди ми відправляли у темряві. Незважаючи ні на що — жодної крадіжки, жодної масової сутички не трапилося».

На вокзалі в ті тижні лишалося тільки шестеро працівників. Долучалися волонтери.

«Я з 24 лютого жив тут. Додому поїхав лише 20 травня. Менше за все думав про власну безпеку. В першу чергу — про безпеку пасажирів. Звісно, що було страшно. Особливо, коли вибухи лунали зовсім поруч», — говорить Петро Стецюк.   

Всі найважчі для керівника спогади пов’язані з дітьми. Приміром, коли машини швидкої допомоги привозили хвору малечу з Охматдиту.

«Ці діти — хворі, безпомічні. Їх треба максимально оперативно посадити до поїзда. А на цей поїзд чекають всі… Доводилося огороджувати прохід. А коли з Ірпеня й з Бучі стали привозили наляканих і зголоднілих дітей, які просили їсти — просто стискалося серце», — пригадує Петро Стецюк.   
За його словами, зараз київський вокзал працює в штатному режимі. Майже так, як у мирний час. Але всі чекають на перемогу, і вона буде. Це 100%. Дивіться та слухайте історію Петра Стецюка за посиланням bit.ly/3LTqBNP

Історія Петра Стецюка увійшла до архіву Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова. Це наймасштабніший у світі архів історій мирних мешканців України, які постраждали від війни. Архів Музею налічує вже майже 65 000 історій.

Кожна історія важлива. Розкажіть свою! Поділитися історією можна так:

— напишіть вашу історію на власній Facebook-сторінці з хештегами #Голоси_Мирних #розкажіть_свою_історію та запросіть друзів долучитися;

— скористайтеся чат-ботом t.me/civilvoicesmuseum_bot у Telegram;

— відвідайте портал Музею https://civilvoicesmuseum.org/ та натисніть «Розповісти історію» праворуч зверху;

— зателефонуйте на безкоштовну гарячу лінію 0 (800) 509 001