Наталя Ємченко: «Дуже хочеться вірити, що 2015 року настане мир, і ми будемо займатися проектами відновлення»

Директор СКМ зі зв’язків із громадськістю та комунікацій Наталя Ємченко, представляючи звіт «Благодійність Ріната Ахметова: виклики та рішення 2014–2015 рр.", розповіла про плани надання допомоги жителям Донбасу у 2015 році.

«Я досить часто беру участь у дискусіях міжнародників про те, що буде далі, що буде 2015 року, чим допомагати. Можу сказати, що ніхто не береться називати плани на 2015 рік. Настільки рухливе середовище, так багато невідомих, що це здебільшого плани швидкого реагування», — заявила Наталя Ємченко.

На її думку, основні чинники, які впливають на надання допомоги Донбасу 2015 року, є такими: припинення збройного протистояння, відновлення соціальних виплат, а також відновлення економіки.

До березня 2015 року буде оновлено мапу потреб у допомозі жителів регіону. «Ми будемо розуміти, чи змінилися потреби, і які вони», — заявила Наталя Ємченко.

«Ми плануємо за три місяці не менше 1 млн 200 тис наборів для дорослих і не менше 90 тис. дитячих. Ми плануємо, що ми увійдемо в ті населені пункти, у яких ми не можемо досі працювати», — сказала Ємченко. Зараз у регіоні діють 257 пунктів видавання гуманітарної допомоги. «Ми сподіваємося збільшити їх кількість хоча б на 10%, якщо буде така необхідність», — заявила директор СКМ зі зв’язків із громадськістю та комунікацій.

Крім того, 2015 року буде дуже великий блок інформаційної роботи. «Ми, безумовно, будемо активно вести інформаційну роботу. Потрібна інформація про те, де отримати допомогу, як почати життя з нуля», — сказала директор СКМ зі зв’язків із громадськістю та комунікацій.

Наталя Ємченко також висловила надію на те, що цьогоріч встановиться мир, і зусилля можна буде сфокусувати на відновленні регіону. «Мені дуже хочеться вірити, що 2015 року настане мир, і ми будемо займатися проектами відновлення, що в нас з’явиться можливість говорити про проекти мирного часу», — заявила вона.

«Ми готові працювати стільки, скільки потрібно», — запевнила Наталя Ємченко.

Згідно з даними ООН, за час бойових дій на сході України 2014 року приблизно 10 тисяч мирних жителів отримали поранення, приблизно 1 мільйон людей покинули свої домівки, і приблизно 5 млн осіб на момент початку бойових дій проживали в зоні конфлікту. «Із них приблизно 1,4 мільйона людей потребують допомоги — того, що вони називають «survival»-виживання», — заявила директор СКМ зі зв’язків із громадськістю та комунікацій.

Вона зазначила, що жителям Донбасу насамперед потрібен мир. «Що найбільше потрібно людям? Безумовно, мир. Але ще до того, як настане мир, потрібна їжа, медикаменти й медична допомога», — заявила Наталя Ємченко.

Медицина. Потреба регіону в медичній допомозі на сьогодні дуже гостра, причому запит на кардіопрепарати в рази перевищує запит на будь-які інші. За словами Наталі Ємченко, вік пацієнтів кардіовідділення за час конфлікту на Донбасі значно знизився. Якщо раніше до лікарів зверталися люди, яким за 50, то зараз є пацієнти, яким 25, 20 років.

«Велика кількість лікарів у медичних установах у зоні бойових дій працюють на межі своїх можливостей. У багатьох медичних установах не залишилося лікарів. Особливо якщо говорити про психологічні, неврологічні диспансери», — заявила директор СКМ зі зв’язків із громадськістю та комунікацій.

У регіоні не повністю працюють державні медичні установи і програми. Як зазначила Наталя Ємченко, за лінією дотику діабетикам наразі недоступний інсулін. «упродовж 4 місяців — із жовтня до січня включно забезпечували інсуліном тих, хто міг до нас доїхати. Державна програма була відновлена, але вона не поширилася на територію за лінією дотику. Ми зараз активно працюємо зі Всесвітньою організацією охорони здоров’я, намагаємося включити питання інсуліну в питання перших пріоритетів», — сказала Наталя Ємченко.

Волонтери. Окремо директор СКМ зі зв’язків із громадськістю та комунікацій вказала на величезний внесок волонтерів. «Навіть такі великі організації, як Фонд Ріната Ахметова, Червоний Хрест, програми ООН не змогли б працювати, якби не було місцевих волонтерів. Якби не волонтери, ми б не змогли вивозити людей зі Слов’янська. Якби не волонтери, ми б не змогли роздавати допомогу в Дебальцевому. Якби не волонтери, ми б не змогли заїхати до Донецька», — заявила Наталя Ємченко. Вона висловила надію на те, що в людей залишиться співчуття й готовність допомагати й надалі. «Сила волонтерського руху в Україні є такою, що багато в чому вони замінюють державу на певний період. Дуже важливо, щоб держава за цей період вибудувала цю функцію», — заявила Ємченко.

Соцвиплати. У нинішній ситуації найбільше потребують допомоги жителі Донбасу, які й до конфлікту перебували в категорії соціально незахищених. Наталя Ємченко висловила сподівання на швидке відновлення соціальних виплат. «Не працює банківська система, відповідно, у людей просто немає доступу до грошей, немає джерел доходу. На жаль, соціальні служби або не працюють, або працюють у дуже обмеженій кількості. Це стосується людей похилого віку й інвалідів, які і в мирний час самі про себе не могли подбати, і соціальні служби приїжджали до них додому», — заявила Наталя Ємченко.

Економіка. Крім надання гуманітарної допомоги, жителям Донбасу необхідно забезпечити робочі місця — або в рідних містах, або за новим місцем проживання. «Є запит на відновлення економіки й на те, що люди зможуть почати працювати або там, де жили до конфлікту, або в новому місці. Величезний запит на робочі місця й на можливість забезпечувати себе самостійно», — зазначила Наталя Ємченко.

За її словами, частина підприємств, які розташовані за лінією дотику, закрита, частина — і далі працює. «Наприклад, ДТЕК — компанія, яка забезпечує електропостачання. Щодня приблизно тисяча осіб виходить у ремонтних бригадах ДТЕКу на відновлення електрики. Масштаби пошкоджень гігантські», — зазначила вона.

Низка підприємств опинилася прямо на лінії вогню. «Авдіївський коксохімічний завод обстрілюють щодня. Він бореться за виживання вже півроку… АКХЗ неможливо зупинити. Якщо його зупинити, його доведеться перебудовувати заново», — сказала вона. «І ті, хто там працює, добре це знають. Вони сподіваються, що скоро буде мир. Вони борються за його життя, як за життя живої людини», — зазначила Ємченко, підкресливши, що завод зазнає постійних обстрілів, але люди ризикують життям і далі борються за підприємство.

Останнім часом загинули вже троє співробітників АКХЗ.

«Найчастіше питання, буде завод чи ні, означає, буде місто чи ні. Це градотворчі підприємства. Не буде заводу — не буде міста. Від того, чи будуть працювати підприємства й за лінією дотику, і на лінії вогню, залежатиме, скільки допомоги знадобиться. Чим гірше буде працювати економіка, тим складнішою буде ситуація. Тим більше людей потребуватимуть допомоги», — заявила Наталя Ємченко.