«Намагаємося обгороджувати сина від «воєнних» новин і розмов», — мама 4-річного хлопчика, який переніс видалення доброякісної пухлини мозку
Наприкінці минулого року маленькому Микиті з Макіївки знадобилася екстрена операція з видалення пухлини головного мозку. Гуманітарний штаб Ріната Ахметова відгукнувся на заявку батьків і максимально швидко закупив і доставив до однієї з донецьких лікарень необхідні медикаменти для лікування. Операція пройшла успішно, і зараз Микита проходить реабілітацію, чекаючи на фінальне обстеження.
Відлік ішов на години. Хвилини здавалися нескінченними, а час повільним. І моторошно несправедливим. Складно уявити, що відчувають батьки малюка, життя якого залежить від своєчасного відгуку доброти в серцях небайдужих людей. Олена й Сергій усе це відчули сповна.
«Коли в Микити почалися напади, лікарі наполягали на терміновій операції. Будь-яке зволікання могло призвести до паралічу, або найстрашніших наслідків, — згадує Олена, мама хлопчика. — Ми все життя будемо безмежно вдячні лікарям, усім співробітникам Гуманітарного штабу, які займалися нашим питанням, і Рінату Леонідовичу за допомогу. Ліки ми отримали напередодні Нового року. Я буквально летіла за посилкою. Для мене це був найдорожчий подарунок у моєму житті. Хоча, дай Боже, щоб потреби в таких «подарунках» у нас не було більше ніколи».
Діагноз «кіста лівої скроневої області» Микиті поставили в 6 місяців. Проводити операцію необхідності не було, за умови, що доброякісна пухлина не збільшувалася. Але наприкінці минулого року в малюка стався напад: німіли ручки, долали судоми й сильна блювота. Медики Донецького обласного клінічного територіального медичного об’єднання після МРТ і комплексного обстеження рекомендували зробити термінову операцію з видалення пухлини.
Операцію і всі необхідні відновлювальні процедури Микита переніс мужньо. Зараз він проходить реабілітацію вдома.
«Ми вкотре у стані очікування зараз. За 3 місяці буде фінальне обстеження, і ми дуже віримо, що зітхнемо з полегшенням, — каже Олена. — А поки виконуємо всі рекомендації лікарів, гуляємо на свіжому повітрі, і намагаємося захищати сина від «воєнних» новин і розмов».
Але прозорливий Микита в курсі всіх подій. У 4 роки малюк відрізняє постріли «градів» від гармат, і знає, що в Донецьку був гарний аеропорт, який тепер зруйнований…
«Ми намагаємося захищати Микиту від усіх новин, коли він у кімнаті, по телевізору тільки мультики. Але в розмовах сусідів і знайомих однаково він це чує, — розповідає Олена. — Сховати дитину від війни у власному місті неможливо. Все, що відбувається — частина нашого життя, і нам залишається тільки сподіватися, що настане мир».
Покинути рідне місто в родини немає можливості. Немає коштів на переїзд. За словами Олени, ще їх тримає робота чоловіка й можливість проходити лікування у «своїх» лікарів, які знають Микиту давно. «До всього можна звикнути. І ми звикли, — каже жінка. — Цінуємо тих, хто поруч, і спокійний сон. Адже тихі хвилини, коли не стріляють, останнім часом рідкість».
