«На території нашої поліклініки тепер є братські могили»: лікар з Ірпеня довірив свою історію Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова

Андрію Левківському 39 років. Він очолює «Ірпінський міський центр первинної медико-санітарної допомоги». Як медики лікували й рятували людей під час бойових дій у місті? Історію про це він довірив Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.  

«24 лютого всі прокинулися від вибухів. За лічені години ми, медики, склали план дій. Кожен усвідомлював, що далі буде тільки складніше. Оскільки більшість наших працівників — молоді жінки, які мають маленьких дітей, я підписав наказ, щоб вони могли виїхати та врятувати свої родини» — згадує Андрій. 

У поліклініці ж тепер не лише консультували пацієнтів з гострими й хронічними хворобами, а й допомагали пораненим. Найважчих — перевозили до сусіднього шпиталю. Пізніше — навіть приймали пологи. Медики поселилися в підвалі. 

«Ми вірили, що нас не будуть обстрілювати. Ми вірили, що білий халат — наш захист. На будівлі поліклініки ми з усіх боків намалювали величезні червоні хрести, щоби одразу було зрозуміло: тут знаходяться беззбройні, беззахисні люди. Але ми помилялися» — говорить він.   

Після чергового обстрілу, 6 березня, будівля лишилася без вікон, світла і тепла. Довелося евакуйовувати пацієнтів. Цього ж дня російська армія окупувала Ірпінь. Бої точилися на всіх вулицях.   

Першим «двохсотим» ірпінських медиків стала трирічна дівчинка. Машина, в якій їхала її родина, потрапила під обстріл. 

«Дитину привезли в стадії клінічної смерті. Ми нічого не могли вдіяти. Плакали всі. Навіть досвідчений анестезіолог...»  — розповідає Андрій.    

У поліклініці моргу немає. Але чимдалі, тим частіше з’являлися «двохсоті». Медикам довелося ховати людей у братських могилах. Їх вирили на території закладу.     

«Є багато історій, про які починаєш думати потім. Але я точно знаю, що є правда і є Бог. І яким би не був сильним ворог — життя все розставить по місцях. За зло доведеться відповідати» — підкреслює Андрій. Дивіться та слухайте його історію за посиланням:  https://bit.ly/3yCLzZu

Історія Андрія увійшла до архіву Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова. Це наймасштабніший у світі архів історій мирних мешканців України, які постраждали від війни. Архів Музею налічує вже понад 60 000 історій.

Кожна історія важлива. Розкажіть свою! Поділитися історією можна так:

— напишіть вашу історію на власній Facebook-сторінці з хештегами #Голоси_Мирних #розкажіть_свою_історію та запросіть друзів долучитися;
— скористайтеся чат-ботом t.me/civilvoicesmuseum_bot у Telegram;
— відвідайте портал Музею https://civilvoicesmuseum.org/ та натисніть «Розповісти історію» праворуч зверху;
— зателефонуйте на безкоштовну гарячу лінію 0 (800) 509 001