На чому будується довіра в благодійності? БЛОГ Тетяни Кухоцької, директора департаменту комунікацій Фонду Ріната Ахметова

Одне з досліджень, яке провів Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) у грудні 2017 року, показало дуже цікаву картину. Виявилося, що довіра до благодійних організацій стоїть на трьох китах. По-перше, допомога має бути актуальною й адресною. По-друге, її не можна розпорошувати на безліч напрямів. І по-третє, люди, яким ви допомагаєте, мають розповідати про свій досвід.

Ці висновки повністю перекреслюють поширену думку, що допомоги має бути багато й різної та для всіх. Виявилося, це не зовсім так. І нема потреби в умінні голосно та багато говорити. Оскільки люди вирішують довіряти чи ні на підставі того, як благодійна організація їх чує та розмовляє з ними.

Що означає чути людей?

Найефективніша допомога та, якої людина реально потребує. Це називається актуальність і адресність. Як це працює? Наприклад, до Фонду Ріната Ахметова часто звертаються батьки дітей, яким потрібні ліки. За цією програмою надаються протиастматичні та протисудомні медикаменти.

Прохання «допоможіть ліками» не потребує додаткових пояснень. У дитини проблема. Але коли починаєш розбиратися в питанні, стає зрозуміло, що батьки можуть отримувати подібні препарати за державною програмою. А після глибшого вивчення проблеми виявляється, що конкретно цій дитині потрібні препарати, яких немає в держпрограмі. Оскільки в питанні медикаментів вкрай важливий склад. Не всім усе підходить. З’ясовується, що навіть такий простий запит, як «мені потрібні протиастматичні ліки», має специфіку. Тому адресність – це, насамперед, про те, як чути людину.

Другий приклад – конфлікт на Донбасі. Працюючи з людьми, які живуть на лінії зіткнення, розумієш, що комусь потрібні ліки, комусь продукти, а всім разом – мир.

Закінчення конфлікту – як символ того, що люди змогли б самі себе забезпечувати або в регіоні відновилася б робота державних програм із підтримки нужденних. Але поки цього немає.

Почути та розібратися, що конкретно стоїть за кожним запитом і задовольнити його – найголовніше. Це і є ефективність. Інакше ми будемо лікувати симптоми, а не хворобу.

Краще – менше

Тепер поговорімо про те, що означає «розмовляти». У нашій країні ще не до кінця усвідомлюється, що благодійні організації не можуть розв’язати всі системні проблеми на державному рівні. Це все-таки прерогатива уряду або міністерств. Хоча, безумовно, рух філантропії в Україні розвинений не так добре, як у Європі, і нам є до чого прагнути.

Надії людей, що зараз з’являться меценати та все владнають, дуже зрозумілі. Вони пов’язані з тим, що державна машина неповоротка і, як ми бачимо, багато чого не змогла владнати. Однак вважати, що чим більше в благодійного фонду напрямів, тим краще – помилка.

З погляду піару одночасно допомагати дітям, дорослим, школам, університетам, ремонтувати дороги та мости – це все дуже добре. Але скільки користі така багатовекторність приносить конкретним людям?

Дослідження, про які я говорила вище, показали, що краще мати один-два напрями, які системно працюють, ніж багато. По-перше, ми пам’ятаємо урок із мультику про жадібного багатія, який замовив дев’ять шапок з однієї шкурки. По-друге, якщо ми говоримо про стратегію побудови довіри, то людина, яка шукає допомогу, звертає увагу на те, як давно фонд працює, чим допомагає й що про нього говорять ті, хто до нього звернувся. На підставі цієї інформації сім’я, яка потребує підтримки, вибудовує особисту шкалу довіри.

Станьте мільйонами голосів

Коли ми чуємо конкретні потреби та можемо якісно допомогти людині, оскільки не тонемо в сотні проектів, тоді починає складатися історія благодійної організації. У неї з’являються голос і душа. Чому?

Тому що розмовляти починаєте не ви, а люди, яким ви допомогли. Народжуються дивовижні розповіді й емоції. І це дуже важливо, якщо ми говоримо про створення території довіри. Адже наша спільна мета одна – щоб якомога більше людей, які потребують підтримки, її отримали.

Довіра до благодійних організацій – питання, яке стоїть перед багатьма. В Україні, згідно з даними Державної служби статистики, зареєстровано 17 726 благодійних організацій. Почути про кожну з них фізично неможливо. Це гомін.

Але якщо про вас розповідатимуть реальні люди, яких ви підтримали, тоді ваш голос виділиться із загального потоку. Стане індивідуальним. Але повторюся, для цього допомога має бути максимально ефективною й тією, яку людина хотіла отримати.