«Ми пекли хліб і роздавали людям»: 75-річна Марія з Дмитрівки довірила свою історію Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова

Марія Мартинець з Дмитрівки, що на Київщині, щодня пекла в печі 14 буханців. На її вулиці стояли ворожі танки, тож жінка дуже ризикувала, коли розпалювала вогнище. Тим більше, що ризик стосувався не лише її, а й тих, кого вона прихистила у своїй хаті. Марія довірила свою історію Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Спочатку Марія, якій 75 років, забрала до себе 84-річну сусідку, в якої після прильоту згорів дім. Потім ще кількох жінок приблизно такого ж віку. Утім, без діла вони не сиділи, а стали пекти хліб. Хтось тісто замішував, хтось форми для випічки намащував.

«Ми вже кожен день пекли, кожен день цю піч топили. А ви знаєте, як страшно? Вони [ворожі військові] жили на моїй вулиці. Звідти видно мою хату. Дим пустиш і боїшся», — розповідає Марія.

Жінки вираховували момент, коли російських військових не буде бодай пів години, і встигали за цей час поставити випічку. Потім донька Марії розносила готовий хліб по хатах. Односельці ж ділилися продуктами. Хтось давав цукор, хтось олію, хтось найцінніше — борошно. Його доводилося економити.

«Якось мій дід перемолов пшеницю і ми випекли все з висівками. Було таке, що зі згарища магазину борошно привезли, чорне. Ми пересіяли його. Іншим разом випічку зробили з комбікормом. Так що ми не голодували», — говорить Марія.

Марія поділилася своїм рецептом хліба і розповіла, як відреагувала, коли побачила український прапор після деокупації. Найцікавіше — за посиланням 

"Музей Голоси Мирних" - “Дим пустиш і боїшся. Але вираховували, коли вони поїдуть, тоді швидко пекли хліб”

Кожна історія про війну важлива. Щоби зберегти пам’ять заради кращого майбутнього, розкажіть свою історію на порталі Музею «Голоси Мирних» 

Головна - "Голоси Мирних", музей Фонду Ріната Ахметова

 або на безкоштовній гарячій лінії 0 (800) 509 001.