Музей Фонду Ріната Ахметова «Голоси Мирних»: історія Маргарити Долгош

Фонд Ріната Ахметова продовжує збір свідчень мирних жителів, що постраждали від збройного конфлікту на Донбасі. Одна з тисячі історій, що зберігає Музей Фонду Ріната Ахметова «Голоси Мирних», розказана Маргаритою Долгош із селища Березове (Донецька область). 13 січня 2015 року жінка їхала в рейсовому автобусі, розстріляному під Волновахою з «Граду». В той день нічого не віщувало біди.

– Я їхала від дочки з Києва. У поїзді підсіла жінка, вона їхала з Полтави, вона сама з Донецька, і ми з нею познайомилися. Приїхали на вокзал, там стояли машини. Я з речами їхала від дочки, торти везла подружкам своїм, сядь і поїдь на машині, так? Але ця знайома моя каже: «Пішли зі мною на автостанцію?» Почала мене просити, і я з нею пішла, вона мені допомогла торти донести, – говорить Маргарита Миколаївна.

Вона згадує  повний-повнісінький автобус. Як сіла біля вікна. Як нова знайома попросила помінятися з нею місцями. Це прохання коштувало тій життя і врятувало Маргариту.

– Ми сиділи на першому сидінні. Я сіла біля віконця, вона каже: «Давай поміняємося місцями?» Тому що мені раніше було виходити. Вона сіла до віконця. Повний автобус людей. Гомін такий стояв… і раптом начебто як повітря стиснулося, і автобус на місці підстрибнув. Я підняла очі – всі люди стоять у крові, скло все висипалося, хто стоїть, хто впав. У нас тоді 13 людей загинуло. Коли все це сталося, я повернулася до неї – вона жовтіє-жовтіє і миттєво померла. Ось так. Просто помінялися місцями з жінкою, – ледве стримуючи сльози розповідає жінка.

У стані шоку вона не відчувала нічого. Ні болю від поранення. Ні бажання сховатися від жаху, що панував навколо.

– «У мене сина вбило!» Це я почула, а потім вже все, як в тумані. На три години взагалі випала. Я, хоч і кажуть, що в свідомості була, нічого не пам'ятаю. Мені треба було якось подзвонити доньці чи що, вона ж уже дізналася з новин, що трапилося, і я на телефон не відповідала. Вона зрозуміла, що я в автобусі. Треба було якось, але я нічого не пам'ятаю, – згадує Маргарита Долгош.

Її поранило в бік, в коліно, вирвало шматок кістки зі стегна. Осколки потрапили в шию і ребра.

– Осколки так і залишилися, я їх не відчуваю. Кажуть, з такими осколками жити можна, – розповідає Маргарита Миколаївна. І додає, що жити з душевним болем набагато важче...

Головне завдання Музею Фонду Ріната Ахметова «Голоси Мирних» – об'єктивно й повно задокументувати свідоцтва мирних жителів, постраждалих внаслідок збройного конфлікту на Донбасі.

– Ми не зможемо відкрити музей в Донецьку, тому створюємо його онлайн. Він буде працювати як онлайн-архів, онлайн-експозиції, онлайн і офлайн-проєкти, а ще як медіа. Рінат Ахметов допомагав, допомагає і допомагатиме мирним жителям Донбасу. В 2014 році був створений Гуманітарний Штаб, який надав безпрецедентну за своїми масштабами допомогу і, по суті, врятував мільйони життів. За кожним з них – своя історія. Ми хочемо створити головний в світі архів історій Мирних. До 2025 року планується зібрати 100 000 свідоцтв, але велика мрія – мільйон історій. Ми віримо, що таким чином зберігаємо голоси з минулого і сьогодення заради кращого майбутнього, – каже Наталія Ємченко, член Наглядової ради Фонду Ріната Ахметова.

Вже сьогодні музей Фонду Ріната Ахметова – найбільше в Україні зібрання історій мирних людей Донбасу. Ваша історія теж має значення! Розкажіть її світу. Перейдіть за посиланням https://civilvoicesmuseum.org/my-story і заповніть невелику анкету, щоб зробити свій внесок у збереження пам'яті.