«Маріуполь для мене — більше, ніж просто місто»: чемпіон Європи Станіслав Оліферчик довірив свою історію Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова
![](https://akhmetovfoundation.org/rails/active_storage/disk/eyJfcmFpbHMiOnsibWVzc2FnZSI6IkJBaDdDRG9JYTJWNVNTSnJkbUZ5YVdGdWRITXZNMnN5TkRkamFqaHZPSGQ0ZFdjNU5tVm5iR0Y0WjJReGRHVnZjUzlpT1RBd05XUmxaR00zTmpnd05ESXlOemN4WkRFd01tWTNOMlV4WVRFd1pXTTBaRGt5TmpSbFpHVmxNak0wWWprNE9HVmxNak0yWWpJME5HVmtOR1F3QmpvR1JWUTZFR1JwYzNCdmMybDBhVzl1U1NKbGFXNXNhVzVsT3lCbWFXeGxibUZ0WlQwaWNHaHZkRzlmTWpBeU15MHdNUzB4TVY4eE5TMHhOQzB5TVM1cWNHY2lPeUJtYVd4bGJtRnRaU285VlZSR0xUZ25KM0JvYjNSdlh6SXdNak10TURFdE1URmZNVFV0TVRRdE1qRXVhbkJuQmpzR1ZEb1JZMjl1ZEdWdWRGOTBlWEJsU1NJUGFXMWhaMlV2YW5CbFp3WTdCbFE9IiwiZXhwIjoiMjAyNC0wNy0yN1QwMDozNDoxOC42MjRaIiwicHVyIjoiYmxvYl9rZXkifX0=--d0baff0d998f1642041eea1fb0a3c893bc158380/photo_2023-01-11_15-14-21.jpg?content_type=image%2Fjpeg&disposition=inline%3B+filename%3D%22photo_2023-01-11_15-14-21.jpg%22%3B+filename%2A%3DUTF-8%27%27photo_2023-01-11_15-14-21.jpg)
Чемпіон Європи із стрибків у воду, маріуполець Станіслав Оліферчик дуже сумує за рідним містом. Початок війни він із батьком-тренером зустрів у столиці, а решта родини була у Маріуполі: пережили численні обстріли, під час евакуації куля влучила в їхню автівку. Український чемпіон поділився своїми спогадами з Музеєм «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.
У перший день повномасштабної війни, почувши звуки вибухів, спортсмен не дуже занепокоївся: у 2014-2015 роках у його рідному Маріуполі іноді було чутно постріли, вибухи, але це було десь далеко. Тож він пішов у басейн на тренування. Там порадили повертатися до готелю. Станіслав почав телефонувати родині в Маріуполь. Каже, що у перші дні всі були відносно спокійні та чекали, що все швидко закінчиться.
«Вже з 2 березня почалися проблеми зі зв’язком у Маріуполі. Стріляли не тільки десь там, а й по місту були серйозні обстріли, почали скидувати бомби з літаків просто на мирне населення. Це відчуття жаху не передати», — зізнається спортсмен.
Він буквально жив у Telegram-каналах, шукаючи хоча б якусь інформацію про будинки, де живуть мама з сестрою, бабуся та дідусь. Дізнався, що в оселю його рідних влучив снаряд, поки їх не було вдома. Пізніше родині вдалося виїхати. Дорогою куля потрапила в їхню автівку, але, на щастя, ніхто не постраждав.
«Я з ними зустрівся 8 травня. Ми просто розплакалися, коли один одного побачили. Вони дуже хочуть до мирного Маріуполя... Це більше, ніж просто місце. Для мене це місто сили. Все ще не вкладається в голові, що в найближчі роки ми, напевно, туди не потрапимо. Але віримо в краще, віримо в ЗСУ, сподіваємося, що ця мить настане якомога скоріше», — каже Станіслав. Дивіться та слухайте його історію за посиланням bit.ly/3GB5Li9
Історія Станіслава увійшла до архіву Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова. Це наймасштабніший у світі архів історій мирних мешканців України, які постраждали від війни. Архів Музею налічує вже понад 55 000 історій.
Кожна історія важлива. Розкажіть свою! Поділитися історією можна так:
— напишіть вашу історію на власній Facebook-сторінці з хештегами #Голоси_Мирних #розкажіть_свою_історію та запросіть друзів долучитися;
— скористайтеся чат-ботом t.me/civilvoicesmuseum_bot у Telegram;
— відвідайте портал Музею https://civilvoicesmuseum.org/ та натисніть «Розповісти історію» праворуч зверху;
— зателефонуйте на безкоштовну гарячу лінію 0 (800) 509 001