Марафон в ім’я порятунку. БЛОГ Наталі Ємченко, директора зі зв’язків із громадськістю та комунікацій СКМ
Вижити і знову перемагати. Їхня сила не в медалях і марафонських рекордах, а в бажанні боротися. Вперше в історії на Олімпійських іграх у Ріо виступила команда біженців. 10 атлетів із Сирії, Південного Судану, Конго й Ефіопії. Загартовані війною і втратами вони кидають новий виклик – собі, світу, обставинам. Цей самий світ дивиться на них зі співчуттям, повагою. Відстороненням. Про те, як живуть «люди з війни», що відчувають – це в газетах, на ТБ. Далеко. Не з нами. Це було не з нами.
Ще два роки тому ми дивилися на чужі війни відсторонено. Це було не з нами. Тепер у мільйонів людей в Україні війна забирає близьких, будинки, майбутнє. За ці 2 роки сталася величезна кількість неможливого. Нам здавалося, що з нами таке неможливо. Приблизно 2 тисячі загиблих мирних жителів Донбасу. У звітах і зведеннях Червоного Хреста, ООН, Лікарів без кордонів тепер є й українці. За даними ООН і ЮНІСЕФ, понад 2 млн людей стали переселенцями. Півмільйона дітей живуть на непідконтрольних Україні територіях і вздовж лінії зіткнення. Звичні і знайомі Маріуполь, Донецьк, Мар’їнка, Дебальцеве, Авдіївка стали «гарячими точками». Волонтери та громадські працівники, найбільші вітчизняні та міжнародні гуманітарні місії їдуть туди з допомогою.
Страшна реальність, до якої не звикнути. Але в якій потрібно жити й боротися. Допомагаючи тим, хто слабший, хто не впорається сам. Це було метою для створеного в серпні 2014-го Гуманітарного штабу Ріната Ахметова. Ефективна допомога, надана вчасно. Екстрене прийняття рішень і робота 24/7. Ми робили те, чого не вміли раніше, ми знаходили вихід там, де здавалося, його немає.
За 2 роки Штаб Ахметова став лідером гуманітарної допомоги на Сході України, ініціатором програм підтримки поранених і тяжкохворих дітей, психологічної допомоги дітям із травмою війни. 1 мільйон врятованих життів.
За ці 2 роки Фантастичну роботу виконали співробітники активів СКМ: «Шахтаря», меткомбінатів у Маріуполі, працівники ДТЕК, які ремонтують лінії електропередач на лінії фронту, Авдіївського коксохіму, на який прилетіло понад 300 снарядів. І до цього дня завод, а разом із ним і місто, виживають під вогнем.
Ми допомагали і продовжуємо це робити, тим, кому це найбільш необхідно й там, де найбільш необхідно. Цей фокус не змінюється.
2 роки ми біжимо гуманітарний марафон. В ім’я порятунку дітей і людей похилого віку. А за фінішною рискою – мир і майбутнє. Де більше немає горя війни.
