Мами просять миру. Історії виживання сімей, що залишилися в зоні АТО
Для багатьох сімей із дітьми, які залишилися на Донбасі, зараз важлива будь-яка допомога й підтримка. І відчуття захищеності. Не тільки фізичної, а й матеріальної. За відсутності соціальних виплат і зарплат, багатьом батькам складно забезпечувати своїм дітям навіть повноцінне харчування. Не кажучи вже про розваги. Гуманітарний штаб Ріната Ахметова надає підтримку сім’ям, які живуть на лінії вогню, — доставляє туди дитячі, а в новорічні святкові дні, — і подарункові набори. Своїми історіями «фронтового» виживання діляться мами з Амвросіївки Донецької області.
Єлизавета, мама однорічної дівчинки Рити, на пункті видавання допомоги отримала для доньки дитячий і новорічний набори. «Звичайно ж, солодощі, іграшки — це завжди радість для дітвори, якого б віку не були б діти, — каже Єлизавета. — Ми дуже вдячні Штабу за допомогу та підтримку. Як виручають нас дитячі набори: соки, пюрешки, памперси. Спасибі, і низький уклін усім людям, які докладають зусилля, щоб нам їх доставляти. Повірте, зараз усе настільки складно, і ми всі далі живемо у величезному напруженні. Війна, місяці безгрошів’я й невпевненість у дні завтрашньому, звичайно ж, даються взнаки. Ми так втомилися й хочемо спокійно жити».
Вторить їй і мама двох доньок, Наталя: «Не тільки мої дівчатка радіють наборам і подарункам. Для мене самої — це величезна допомога й радість. Кілограм смачних цукерок, та ще й подаруночки. Ось уже місяць Христина, їй 4 роки, подарований м’ячик не випускає з рук. У ці святкові дні, та і взагалі за нинішньої ситуації, ми з чоловіком не можемо їх балувати. Важко позначилося минуле літо — спочатку зупинка виплат, а потім ми і «гради» на собі відчули. Були дні, коли було дуже страшно. У нашої сім’ї одне бажання — щоб у наші домівки повернулося мирне життя».
Оксана, теж мама двох дівчаток: 6-річної Карини і 4-річної Сніжани: «Спасибі Гуманітарному штабу за підтримку. Нам вона дуже потрібна зараз. Як у тумані минули останні півроку. Зруйнувалося звичне життя, а з ним зникли і, нехай навіть найскромніші, але стабільні можливості для утримання сім’ї. Немає роботи, а ми обростаємо боргами і проблемами. Цього року на Новий рік у наших дітей і свято вийшло «воєнне». Хоча ми й не припускали, що діти будуть у захваті від простенької соснової гілки, поставленої у 3-літрову банку, в оздобленні якої вони брали безпосередню участь. Чесно скажу — те, що ми пережили, і згадувати не хочеться. Важко було. Приблизно місяць у підвалах сиділи, добре, що це хоч влітку було. Бувало й таке, що через безперервні обстріли, цілу добу з підвалів вийти не могли. Зараз молимося про одне — щоб не було повторення тих страшних подій, і якнайскоріше для всіх жителів Донбасу почалося мирне життя».
Юлія, мама 6-річного Сашка і 12-річної Насті, розповіла, як намагалася захистити дітей від усього, що відбувається в рідному місті. «Те, що нам дуже складно зараз — не приховаєш. А від дітей особливо. Вони розуміють і нічого не вимагають. Коли в місті вперше почалися сильні обстріли, ми відправили дітей до рідних в іншу область. Але навіть там, де тече мирне життя, наш маленький Сашко щоночі прокидався від будь-якого шереху. Вони, звичайно, дуже хотіли швидше повернутися додому, всі розуміли й переживали там за нас. А коли повернулися, я бачила, як важко й боляче їм було бачити зруйновані будинки на вулицях рідного міста, — ділиться Юлія. — Зараз, як можемо, намагаємося виживати. Для нас, наприклад, великий плюс, що живемо у своєму будинку. Годує річний урожай. Але запаси закінчуються, і як далі жити — не знаємо. Нам усім просто потрібен мир!».
