Гаряча лінія 0800509001
ua
ua

«Коли не можна переривати лікування, а в місті тривають бої, адресна допомога таким пацієнтам, як я, є надзвичайно доречною», — онкохворий житель Донецька

21.10.2014

Пенсіонер два місяці тому переніс операцію з видалення пухлини шлунка. Гуманітарний штаб Ріната Ахметова допоміг йому оплатити 4-й курс хіміотерапії.

Донеччанин Микола Іванович відпрацював 23 роки на шахті імені М. І. Калініна. Уже будучи пенсіонером, Микола Іванович зіткнувся із серйозною онкологічною хворобою — раком шлунка. У липні лікарі Донецького обласного протипухлинного центру провели Миколі Івановичу операцію з видалення шлунка й селезінки. Однак, для запобігання рецидивам чоловікові однаково необхідно було пройти як мінімум 4 курси хіміотерапії.

«У липні й серпні ми з дружиною ще отримували пенсію, плюс родичі допомогли з фінансами, так що 3 курси хімії змогли оплатити самостійно, — розповів Микола Іванович. — З вересня всі виплати припинилися. Навіть у пухлинному центрі людей стало набагато менше, з інших областей ніхто не їхав».

Але треба було щось робити, адже зупинка в лікуванні могла призвести до появи нових вогнищ захворювання і звести до нуля всі вже докладені зусилля.

Від інших пацієнтів у лікарні пенсіонер дізнався про те, що Гуманітарний штаб «Допоможемо» при фонді Ріната Ахметова неодноразово надавав допомогу в оплаті медикаментів для жителів із зони проведення АТО. Потелефонував на «гарячу лінію», залишив прохання. І вже 10 жовтня Штаб оплатив життєво важливі препарати для пенсіонера — тобто можна було продовжити курс лікування.

«Складно зараз усім донеччанам: і через відсутність виплат, і через обстріли (я живу прямо навпроти «Донбас Арени» й бачив, як учора вилітали вікна після вибуху), і тому що немає роботи, а в аптеках ліків, — каже Микола Іванович. — Родичі кличуть нас жити закордон, але я не можу залишити свій будинок, у якому кожен цвях забитий власними руками. Чекатимемо миру, і, якщо знадобиться, будемо відбудовувати Донецьк. Тому спасибі велике Гуманітарному штабу й Рінату Ахметову за те, що дають надію дожити до цього часу».