«Коли наше місто звільнили, це був ковток свіжого повітря»: медсестра зі Снігурівки довірила свою історію Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова

День, коли звільнили Снігурівку, вона вважає одним із найщасливіших. Бо нарешті змогла видихнути… і дозволити собі спати без ножа під ковдрою. Свою історію Оксана Гоник довірила Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Мешканці Снігурівки Миколаївської області відчули, що таке «руський мир», ще до того, як до міста увійшла російська армія.

«На нашу вулицю прилетіла ракета. Постраждала вся вулиця, не лишилося жодного будинку, який би не постраждав від цієї ракети. У нас були діти до року на вулиці, були їх мами… Це була дуже велика трагедія на той момент», — розповідає Оксана.

А далі почалася окупація. Оксана якраз тоді стала працювати медсестрою у поліклінічному відділенні, — її попросили допомогти там. Звісно, що до закладу навідувалися й ворожі військові.

«Вночі, якщо нікого не було, а я чергувала, то брала ніж, лягала в ліжко і прикривалася ковдрою. Так і проводила ніч — постійно з ножом. Чи захистив би він мене той ніж, якби його довелося використати? Я не знаю», — зізнається жінка.

Про те, як звільнили Снігурівку, та що відчула, побачивши українських військових у своєму місті, Оксана розповідає за посиланням https://civilvoicesmuseum.org/stories/spala-z-nozhem-u-rukah-takij-buv-samozahist-pid-chas-okupaciyi

Кожна історія про війну важлива. Щоби зберегти пам’ять заради кращого майбутнього, розкажіть свою історію на порталі Музею «Голоси Мирних» https://civilvoicesmuseum.org/ або на безкоштовній гарячій лінії 0 (800) 509 001.