Казки, що лікують. Як вирівняти порушену прив'язаність дитини-сироти

На портал «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!» прийшов дуже цікавий лист Олени Кукуєвицької з проханням допомогти вирішити проблему дитячої прив’язаності.

«Тільки ми розуміємо, чому наша дитина обіймає та буквально готова розцілувати чужого дядька, який пригостив її, наприклад, яблуком із дачі. На жаль, не всі дорослі розуміють, що НЕ МОЖНА цього робити без дозволу батьків. Люди навколо це сприймають як відкритість і комунікабельність дитини. Не всі дядьки однакові й тітки теж. Дитині весь час пояснюєш, що є свої та чужі, і як із ними поводитися. Начебто розуміє, а потім усе те ж саме.

Що робити, щоб знизити цей підвищений рівень довіри до чужих людей?» Аби допомогти вирішити цю проблему, ми звернулися до досвіду відомого дитячого психолога Наталії Міщенко. Вона виділяє декілька шляхів вирішення проблеми.

Про три з них ми розповіли у попередніх публікаціях: – формування адекватної картини сім’ї https://sirotstvy.net/ua/news/nasha-dytyna-gotova-roztsiluvaty-chuzhu-lyudynu-yak-tse-podolaty-porada-psykhologa-pro-porushennya-p/ ігротерапія: https://sirotstvy.net/ua/news/moya-dytyna-gotova-roztsiluvaty-kozhnogo-yak-tse-podolaty-vykorystovuemo-igroterapiyu-/ арт-терапія: https://sirotstvy.net/ua/news/artterapiya-yak-sposib-vidnovlennya-porushenoyi-pryv-yazanosti/

Цього разу мова піде про ще один універсальний терапевтичний засіб під назвою казкотерапія. Казкотерапію ще називають твором терапевтичних історій. Історії, особливо казки, завжди були дуже ефективним засобом спілкування з дітьми. Казки передають із покоління в покоління, і стосуються вони вкрай важливих моментів дитячого світосприйняття. Наприклад, «Попелюшка» – суперництво між сестрами, «Хлопчик-мізинчик» – беззахисність тощо.

Казки дозволяють дитині у зручній для неї формі сприйняти можливі труднощі та навчитися ефективно боротися з ними. Казки сприймаються дітьми краще, ніж проста розмова. Казки не обвинувачують, не читають нотацій, не потребують щось казати про свої проблеми у відповідь. Наприклад, казкою «Червоний капелюшок», «Зачарована красуня» можна допомогти дитини усвідомити, що не всі чужі люди добрі, і треба бути обережним.

Або можна вигадати свою казку, але обов’язково з хорошим завершенням! Тут обов’язково треба починати з розмови про героя, який дуже-дуже схожий на вашу дитинку. Назвіть його схожим ім’ям, або щоб перші літери співпадали, або загальне звучання імені нагадувало дитині його особисте ім’я. І йому стільки ж років, скільки вашій дитині. Дуже важливо ще розповісти про гарні риси характеру й таланти. Після того можна переходити до переказу історії, в якій «вшита» проблема порушення прив’язаності.

Під час розмови слідкуйте за реакцією дитини. Якщо їй нудно, можливо, ви обрали не той образ чи не ту проблему, що її турбує. Можете спитати дитину: «Як вважаєш, що буде далі?» «Щоб зробив герой?» Своєю відповіддю дитина сама покаже вам, куди треба вести сюжет. Якщо дитина коментує, запитує – це дуже добре, ви у правильному напрямі, і все, що вона питає, насправді те, що її турбує, вкрай важливо відповідати на усі ці запитання.

При складанні казки не робіть її дуже великою і складною, щоб не втратити увагу дитини. Так поступово, за допомогою казок, гри, розмов та особистого прикладу ви зможете сформувати правильну прив’язаність і адекватну реакцію на оточуючих. Терпіння і натхнення вам!

Своїм досвідом і запитаннями ви можете ділитися на нашому порталі «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!» або на сторінці програми на https://www.facebook.com/SirotstvyNet