Гаряча лінія 0800509001
ua
ua

Інтерв'ю з Людмилою Волинець. Роз'яснення щодо надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування

14.10.2022

Програма «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!» поспіклувалася з Людмилою Волинець щодо законодавчих змін, які нещодавно ухвалив Кабінет Міністрів України. Нагадаємо, Людмила Семенівна – законотворець, провідний експерт з питань захисту прав дитини, член Координаційного штабу з питань захисту прав дітей під час війни.

‒ Пані Людмило, нещодавно прийнято нові зміни до постанов КМУ щодо дітей під час війни. Які саме? – Кабінетом Міністрів прийняті зміни до постанов №907 та №1013.

Постанова 907 регулює особливості усиновлення під час війни.

Постанова №1013 регулює обставини, за якими надається статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

За постановою №1013 діти з таким статусом матимуть право на влаштування у ПС та ДБСТ, під опіку, але не матимуть права на усиновлення.

Війна вносить свої корективи щодо виникнення нових 4 обставин, через які дитина втрачає батьківське піклування. Це без урахування тих 11-ти, які були ще до війни.

– Ще раз підкреслимо, що саме означає статус дитини, позбавленої батьківського піклування?

– Статус дитини, позбавленої батьківського піклування, означає, що держава визнає дитину, в якої з батьками сталися певні події, такою, що має право на підтримку держави.

Це найперше, і ще дві такі важливі речі:

- така дитина має право на грошову державну допомогу в розмірі 2,5 прожиткових мінімуми;

- така дитина може бути влаштована а ПС, ДБСТ чи під опіку.

– Які категорії дітей додатково можуть отримати цей статус?

Під час війни статус дитини, позбавленої батьківського піклування, отримують діти, в яких:

1. Батьки є військовополоненими. Наприклад, мама померла колись ще до війни, дитину виховував батько, який під час війни потрапив у полон. Тоді така дитина має право на статус позбавленої батьківського піклування.

2. Батьки залишилися на окупованій території. Так буває, коли батьки, рятуючи дітей, віддавали їх сусідам, родичам тощо. І до тих пір, поки територія не буде деокупована або батьки не виїдуть з окупованої території, ця дитина матиме статус позбавленої батьківського піклування.

3. Батьки дитини перебувають у заручниках або у фільтраційних таборах. Тобто коли агресор обмежив їхню особисту свободу.

4. Батьки перебувають у розшуку як зниклі безвісти за особливих обставин (під час війни). Мова йде про тих, хто зник під час війни, чиє тіло не знайдене і неопізнане. Наприклад, міста Буча, Ізюм, де маємо сотні могил неопізнаних людей, у яких, імовірно, були діти.

Є діти, в яких замість свідоцтва про смерть батьків є лише світлина могили, і дитина стверджує, що саме тут похована її мама. Для таких дітей спеціально передбачена особлива процедура.

З квітня 2022 року введена при Міністерстві реінтеграції окупованих територій посада Уповноваженого з питань осіб, які зникли безвісти.

Всі, хто розшукує родичів, знайомих і не можуть їх знайти, звертаються до поліції із заявою з проханням почати розшук цієї особи. А Національне інформаційне бюро надає підтвердження факту, що батьки дитини перебувають у розшуку. І до моменту, поки не буде знайдена зникла особа, її діти матимуть статус позбавленої батьківського піклування, а відповідно ‒ і державну допомогу та право бути влаштованою до сімей громадян України.

 – Яка категорія дітей, на ваш погляд, буде найпоширенішою?

– Четверта. Коли батьки або опікуни, прийомні батьки, батьки-вихователі перебувають у розшуку як зниклі безвісти.

Війна – страшна річ, яка перемелює всіх, кого зустрічає. Серед тих батьків є й опікуни, й усиновлювачі, й прийомні батьки, й батьки-вихователі. І щоб законним шляхом можна було дитину переоформити з однієї форми виховання в іншу, треба мати підтвердження, що опікуна/прийомних батьків/усиновителів немає.

Це дуже добре, що ці статуси ввели, завдяки цьому набагато більше дітей мають можливість отримувати і допомогу від держави, і новий прихисток у сім’ї.

Ще раз підкреслюю – ці категорії дітей не можуть бути усиновленими. А ті, хто прийняв дітей з таким статусом, мають знати, що, як тільки знайдуться їхні батьки/опікуни/усиновителі/вихователі, дітей треба буде повернути.