Інтернат - один із найгірших варіантів для дитини

20 листопада - 25-та річниця підписання Конвенції ООН про права дитини. Україна ратифікувала цей документ у 1991 році, тим самим підтвердила дотримання міжнародних стандартів сфері захисту прав дітей. Зазначена Конвенція визначає, що для гармонійного розвитку дитини необхідно зростати в сімейному середовищі, в атмосфері щастя, любові та розуміння. Але не всі діти сьогодні зростають у своїх родинах, в тому числі і діти, які мають батьків. Журналісти телеканалу «ЧП.Info» шукали вирішення шляхи вирішення цієї проблеми.

відео

Діти – це квіти нашого життя. І це не просто гарна фраза. Діти – це найголовніший скарб суспільства. І від того, як ми їх виховуємо, які зерна добра, справедливості, мужності ми в них закладемо, залежить не тільки майбутнє нашої країни, а й майбутнє всього нашого світу.

Важко уявити та в нашій країні з любов’ю до дітей ставляться далеко не всі. Ба більше, над квітами життя інколи навіть знущаються. Мало не щодня в міліції фіксують злочини проти дітей. Здебільшого їхні права порушують власні батьки.

На Івано-Франківщині у поле зору правоохоронців потрапила мати героїня. В жінки десятеро дітей. Вона регулярно отримувала фінансову допомогу від держави, однак своїх нащадків забезпечувала не завжди.    

Кошти використовуються не за призначенням. Тобто не на дітей, а на власні потреби, на споживання алкогольних напоїв, - говорить Алла Лемчак, нач. кримінальної міліції у справах дітей в Івано-Франківській області

В міліції кажуть, за три роки жінка отримала пів мільйона гривень. Куди витрачала гроші достеменно не відомо. Очевидно лише одне – її діти живуть в антисанітарних умовах і усім необхідним нажаль не забезпечені.

Ще більш кричущий випадок стався нещодавно у Дніпропетровську. Тут серед білого дня дев’ятнадцятирічна жінка покинула напризволяще своє немовля. Залишила тримісячного сина на капоті чужої машини. Дитину помітили перехожі, викликали міліцію тож невдовзі малюка відвезли до лікарні. Медики кажуть, підкинуті діти нажаль не рідкість.

«В месяц как правило у нас бывают один случай, два случая бывают потому, что к сожалению условия жизни не улучшаются и это толкает людей», - Володимир Івашина, головний лікар дитячої лікарні №1 м. Дніпропетровськ

Мати цього хлопчика залишила дитину не через скрутну фінансову ситуацію. Каже, син їй просто набрид.

 «Оставила потому, что он мне надоел. По ночам спать не дает», - каже мати дитини.

За кілька годин після того як жінка залишила немовля на вулиці вона самовільно прийшла до міліції і в усьому зізналася. Хотіла забрати дитину. Однак навряд чи їй це вдасться.
 
«В отношении матери возбуждено уголовное дело. Я думаю, что если отдать ребенка с ним в дальнейшем что-то может случится», - говорить Інна Дудка, нач. кримінальної міліції Амур-Нижньодніпровського райвідділу міліції в м. Дніпропетровськ

 «В дальнейшем мы его переведем в дом грудного ребенка до четырех лет и если не найдутся родители то тога он уже пойдет в детский дом інтернат», - Володимир Івашина, головний лікар дитячої лікарні №1 м. Дніпропетровськ

Інтернат це один із найгірших і дуже розповсюджених в Україні варіантів розвитку подій  для покинутої малечі та дітей вилучених з родин, які опинилися у складних сімейних обставинах.

 «Это самое страшное, что может быть у ребенка. Такие дети выходя из интерната, они не знают, что такое семья и не могут создать семью свою. Они не умеют любить, они не умеют жить, они не умеют ухаживать за собой, они не умеют зарабатывать денег. Они не умеют практически ничего. Они не социализированы», - Олена Письменна, головний менеджер ВГО «Магнолія»

В Україні понад вісімдесят тисяч дітей перебувають в інтернатах. Малеча позбавлена сімейної турботи та любові. Через ізоляцію та нехтування індивідуальними потребами діти мають значно менше шансів стати успішними у дорослому житті. Хоча прийнятна альтернатива існує. Це будинки сімейного типу виховання. Це усиновлення. А ще краще активна робота із проблемними родинами. Якщо, б наприклад з цією жінкою із Дніпропетровська завчасно працювали кваліфіковані соціальні працівники то навряд чи б вона покинула свою дитину. Хлопчик ріс би зі своєю мамою і ніколи б в житті не потрапив до інтернату.

Галина Постолюк, директор ПБО «Надія і житло для дітей» в Україні: « Для цього є дуже важливим об’єднати усі зусилля громадських організацій, які працюють в інтересах дітей, які мають досвід, які мають інновації, моделі і готові їх просувати на рівні державної політики. Десятки громадських організацій намагаються змінити систему опіки над дітьми. Проводять міжнародні конференції, вивчають досвід розвинених країн. Роблять усе можливе, щоб в Україні діти виховувалися у сімейному середовищі».

«Всеукраїнська громадська організація «Магнолія» з 2006 року підтримує національне усиновлення. Але ми зрозуміли, що розвитку національного усиновлення і сімейних форм виховання цього лише не достатньо, тому що поки існує інтернатна система вона буде сама себе годувати. То потрібно реформувати цю систему», - Ярослава Цибульська, редактор порталу sirotstvу.net

Громадські організації на вірному шляху. Він не легкий. В першу чергу слід добитися реформ на державному рівні. Можливо тоді замість нерозсудливого фінансування інтернатів гроші вкладатимуть у дійсно корисну справу. Наприклад у збільшення штату кваліфікованих соціальних працівників. Адже основні ресурси мають бути зосереджені на підтримці проблемних, неблагополучних родин. Легше за все позбавити неблагополучних людей батьківських прав і відібрати в них дитину. Проте цей найлегший варіант для малюків далеко не найкращий.

Галина Постолюк, директор ПБО «Надія і житло для дітей» в Україні:

« Наше бачення, це світ в якому не буде інтернатів. Це світ в якому діти будуть мати всі без виключення рівні можливості на індивідуальну любов і турботу з боку дорослих. Але воно все це рухається у нас паралельними шляхами. Держава фінансує і одну систему розвитку сімейної форми виховання і нічого не робить з інтернатною системою фактично для того, щоб позбуватися, скорочувати ці заклади, які не є необхідністю. За умови якщо надавати належну підтримку сім’ям. В першу чергу це якраз основні кошти, основні ресурси держави і основна увага має бути зосереджена на те, щоб підтримати сім’ю, яка опинилася в складних життєвих обставинах. Коли ще криза є на ранньому етапі. І головне, от перший крок, який має бути зроблений це зберегти рідну сім’ю для дитини».

 

 

О.Сидоренко, Ю. Ляпкало, телеканал ЧП.Info