«Хіба ж міг хтось подумати, що в наші дні відбуватиметься таке…», — мама 4 дітей із Донецької області
Маленькі жителі Донбасу упродовж усього січня отримують новорічні солодкі подарунки та сувеніри від Гуманітарного штабу Ріната Ахметова. Разом із дітками їм радіють і дорослі. Адже зараз найменший привід для радості має неоціненне значення. Своїми історіями виживання із нами поділися мами з Докучаєвська, які разом із дітлахами отримували подарунки від Штабу.
Вікторія — мама 9-місячного Кирила. Її синок з’явився на світ незадовго до початку жахливих подій на Донбасі. «Страшно те, що йде війна, і ми не знаємо, що з нами буде завтра. Спимо в коридорі, щоб черговий обстріл не захопив нас зненацька. Страх охоплює навіть перед виходом на вулицю. У сусідній будинок пройтися або в магазин — і то небезпечно. Коли бойові дії тільки починалися в місті, я із синочком виїжджала, але потім ми повернулися, — ділиться Вікторія. — Дуже хочеться жити, і разом із чоловіком радіти тому, як росте наш син, його перший зубчик, першим крокам. Повірте, ми народжували наших дітей, щоб самим забезпечувати їх усім необхідним і знайомити зі світом».
Повністю солідарна з Вікторією й мама 9-річної Ганнусі, Інна. «Звичайно, ми дуже задоволені, діти завжди раді подарункам. А в нашій ситуації — тим більше. Адже все змінилося в нас, — з гіркотою каже молода жінка. — Так, у переживаннях і суєті минає день за днем. Всі ми — нібито самі не свої, а живемо в іншій, страшній реальності, яка, віримо, ось-ось має закінчиться, і все знову стане на свої місця. Чому не виїжджаємо? Робота тримає. Я економіст одного з відділів Докучаєвського флюсодоломітного комбінату. Незважаючи на ситуацію, комбінат працює, і зарплату підприємство своїм працівникам платить справно. Всі ми думаємо, молимося, і дуже сильно сподіваємося, що нарешті переможе розум, і на нашу землю прийде мир».
Багатодітна матуся Тетяна теж щиро вірить і сподівається на повернення до спокійного мирного життя. Місяць тому в неї народився син. Більшу частину вагітності жінка провела в рідному місті під «акомпанемент» вибухів і обстрілів.
«Хіба ж міг хтось подумати, що в наші дні відбуватиметься таке. Будучи вагітною, намагалася думати тільки про добре, щоб виносити дитину здоровенькою. Загалом, трималася, як могла. Незважаючи на те, що й під обстріли не раз потрапляла, і в підвали побігала, і під час пологів снаряди пролітали за вікном пологового будинку. Народила Діму вдень, пологи пройшли нормально, — розповідає жінка. — Тепер — живемо тільки молитвами про мир. Адже в нас, крім місячного Діми, ще є трирічний Денис, п’ятирічна Віка й одинадцятирічний Максим. Ми живемо у своєму будинку. Соціальних виплат немає, чоловік працював водієм, але підприємство закрилося. Весь цей час дуже виручав зібраний урожай, але запаси закінчуються. Нам дуже важко. Живемо переважно завдяки гуманітарці. Для нашої родини, допомогу від Штабу Ахметова дуже багато чого означає».
За словами Тетяни, діти вже знають, що під час обстрілу потрібно відразу падати на підлогу або ховатися в підвал.
«Подорослішали вони в мене останнім часом якось швидко. Більш самостійні та відповідальні стали. Але все ж діти. Коли бомблять, лякаються дуже сильно, а найменші починають плакати. До такого звикнути неможливо, — ділиться багатодітна мама. — Все, що відбувається, на дітях дуже позначається. Вони все бачать, все розуміють. Знають, що тепер нечасто можна попустувати у дворі або пограти з друзями у футбол. І взагалі, багато чого зараз зовсім інакше. Тому ми такі вдячні Штабу за подарунки. Цукерки купуємо тепер рідко, солодощі в нас — розкіш. Діти дуже зраділи, вони чекали. Без допомоги Гуманітарного штабу багатьом людям просто не вижити. Спасибі, що про нас не забувають».
