Готуємося прийняти дитину. Особливості розвитку дитини-сироти від 3 до 5 років
Прийнявши рішення взяти дитину у свою родину, перед майбутніми батьками постає нове непросте питання: якого віку дитину хочуть взяти? Щодо вибору віку треба враховувати фінансові та побутові можливості майбутніх батьків, а ще – їхній життєвий досвід і вік, можливість віддавати дитині багато фізичних сил і витримувати навантаження. Разом із експертом Фонду, психологом Наталією Міщенко спеціалісти програми «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!» спробують виявити головні особливості кожного періоду: від 1 до 3 років, від 3 до 5, від 5 до 7, від 7 до 10 років і підлітків. Попередній матеріал про діток від 1 до 3 років – дивіться тут: https://sirotstvy.net/ua/news/gotuemosya-pryynyaty-dytynu-osoblyvosti-rozvytku-dytyny-syroty-vid-1-do-3-rokiv/ Цього разу Наталія Міщенко розглянула особливості дитини у віці від 3 до 5 років.
У цьому віці у дитини вже добре розвинуті навички самообслуговування (вона може це виконувати навіть краще, ніж її однолітки, які виховувалися у сім’ї). Основні риси характеру та темперамент вже сформовані, її зацікавленість проявляє себе дуже активно. Це дає можливість усиновлювачам обрати малечу, яка імпонує їм за психологічним складом особистості. У цьому віці дитина сформована як особистість, і вже чоловікам (майбутнім татам) з нею спілкуватися набагато цікавіше, ніж з немовлям. Татусі з задоволенням беруть участь у вихованні та навчанні дитини такого віку.
Дуже важлива перевага віку від 3 до 5 років – можливість ходити у дитячий садочок після закінчення періоду адаптації. Тому батьки, які не хочуть переривати свою трудову діяльність на тривалий термін, зможуть її продовжити.
Але є і риси, що потребують уваги та коригування. Дитина вже досить велика, тому пам’ятає своїх родичів та інших людей, окремі епізоди зі свого минулого, які, можливо залишили негативний відбиток на її поведінці та свідомості. У дитини вже є свої навички та забаганки, які не завжди можуть відповідати загальним соціальним нормам. Вони можуть дратувати батьків і оточуючих, вимагати коригування, тому треба поступово та послідовно приділяти цьому увагу. Затримка психічного розвитку (ЗПР) може бути виражена достатньо яскраво, тому батькам треба бути готовими до вкладання своїх значних зусиль для компенсації цієї затримки.
При цьому відрізнити ЗПР від відсутності спілкування через органічні порушення буває досить складно. І це теж може мати негативні наслідки. Крім того, дитина, яка знаходилася доволі довго у дитячому закладі чи жила у неблагополучній сім’ї, може мати деякі соматичні захворювання хронічної форми, що потребують уваги батьків і лікування саме фахівців. Але у цьому віці, коли є належна турбота нових мами і тата, дитина набагато швидше одужує, ніж у дитячому будинку.
Риси, притаманні дитині від 5 до 7 років – читайте у наступних публікаціях.
