«Головне, щоб був мир, тоді й гуманітарна допомога буде не знадобиться» — історія пенсіонерки з Донецька
Тамара Олександрівна може годинами в деталях розповідати про ті проекти, у яких їй довелося брати участь за 39 років роботи інженером підприємства «ПромбудНДІпроект»: як проектували тунелі, заводи, шахтні споруди, як освоювали перші ЕОМ, що займали кілька поверхів…
І дуже неохоче 70-річна жінка згадує про останнє десятиріччя життя, за час якого їй довелося поховати батька й матір, а єдиний син став епілептиком.
У результаті в Тамари Олександрівни — хворе серце: високий тиск і вегетосудинна дистонія останні півтора року не дозволяють жінці виходити з дому.
«Вимірюю тиск по 5–6 разів на день, — розповідає пенсіонерка. — Коли він підскакує або, навпаки, падає, не допомагають навіть сильні таблетки, лежу пластом».
Народжена в післявоєнний час, Тамара Олександрівна пережила багато складних історичних моментів, але до таких випробувань, які прийшли до жителів Донбасу після початку військових дій 2014 року, виявилася не готовою. Уже три місяці ветеран праці не отримує пенсію, син — єдина опора — залишився без постійної роботи.
Тамара Олександрівна не звикла щось просити для себе й довго не наважувалася потелефонувати на «гарячу лінію» Гуманітарного штабу Ріната Ахметова, хоча від знайомих багато чула про ту допомогу, яку Штаб надає переселенцям і людям із зони проведення АТО. Коли ж, нарешті, зважилася, оператори call-центру уважно вислухали потреби жінки й запропонували доставити продуктовий набір додому.
21 жовтня волонтери мобільної групи Гуманітарного штабу привезли літній жінці продукти.
«Головне, щоб у регіоні настав мир і порядок, — каже Тамара Олександрівна. — Щоб ми могли отримувати заслужені пенсії, наші діти — працювати, внуки — вчитися… Поки цього немає, гуманітарна допомога буде виключно важливою підтримкою для будь-якої сім’ї».
