Дзвінок у підвал. Історія донецької родини, яка перебуваючи в зоні АТО, бореться з онкохворобою 5-річного сина

Сім’я, залишаючись у Донецьку, неймовірними зусиллями продовжує лікування маленького Еріка. Їм заважає не тільки брак коштів, а й бойові дії, які останнім часом активізувалися з новою силою… Часто батьки навіть не можуть відвезти дитину на планове обстеження — настільки сильно обстрілюють їхній район. По фінансову допомогу на лікування 5-річного сина сім’я звернулася до Гуманітарного штабу Ріната Ахметова. Для Еріка закупили медикаменти для проведення термінової операції в онкологічному відділенні донецької лікарні.

З десятої спроби вдається дотелефонуватися до Донецька. Несамовито обстрілюють район, що межує з Макіївкою. Там у підвалі разом із батьками й сестрою сидить маленький Ерік. Закутаний у ковдри, з німим страхом в очах. Маленьке сонечко, заточене в підвал жорстокою війною.

Разом із нею в цю сім’ю одночасно прийшла й інша біда. І тепер вони б’ються на двох фронтах. І на передовій одного з них — 5-річний Ерік.

Влітку 2014 року хлопчик впав із дерева. Висота була невелика, тому серйозних травм він не дістав. Але за деякий час виявилися наслідки — почала боліти голова. Після МРТ та обстежень донецькі медики винесли страшний вердикт — кіста скроневої області голови, яка швидко збільшується. Потрібна термінова операція з усунення накопиченої рідини.

«Для нас це був шок. Звідки це взялося? І за що такі випробування цьому малюкові, — ділиться тітка хлопчика, Світлана. — Родині й так перепало. Мама Еріка має інвалідність, старша сестричка — проблеми із зором. Нам усім знадобилося дуже багато часу, щоб прийняти те, що трапилося».

Сім’я, як і всі, хто залишився в зоні АТО, перебуває на межі виживання. Соціальних виплат не отримують, а постійні спроби знайти роботу закінчуються нічим. У кращому разі вдається знайти щось тимчасове. І жодних гарантій, що за неї заплатять. «І наша велика сім’я, і ​​всі жителі міста виживають лише за рахунок гуманітарної допомоги Штабу Ріната Ахметова. Ці величезні щоденні черги — не тільки за їжею — за надією. А для нас Рінат Леонідович і співробітники Штабу зробили набагато більше — подарували життя племіннику. Ми від щирого серця вдячні».

З операцією тягнути не можна було. Але батьки Еріка не мали коштів на дорогі медикаменти та витратні матеріали. У Донецькому обласному клінічному територіальному медичному об’єднанні, у якому хлопчик проходив лікування, батькам дали номер телефону Гуманітарного штабу. За два тижні після звернення, медикаменти доставили, і малюкові зробили операцію.

Зараз дитина проходить реабілітацію. На початку лютого в неї заплановано контрольне обстеження, але відвезти дитину до лікарні складно через обстріли. Рідні кажуть, «невідомо, що страшніше — бути вдома або в дорозі». Маленький Ерік дуже боїться обстрілів. І прекрасно розуміє, що відбувається за вікном. За словами Світлани, коли починаються обстріли, малюк сам забігає у ванну. Знає — там найбезпечніше місце.

«Після чергової безсонної ночі та пробіжок до підвалу, сьогодні зі сльозами почав проситися до бабусі. Вона живе в тихішому районі, й Ерік розуміє, що там безпечніше, — розповідає Світлана. — Діти дуже налякані. І мої, і племінники. У щоденній суєті та думках, як прогодувати сім’ю і вберегтися від смерті, часто не замислюєшся, які наслідки все, що відбувається, принесе нашим дітям. Це виявляється в періодичних істериках. Страшно подумати, що відбувається в душі кожного з них».

Упродовж усієї розмови зі Світланою у трубці чути вибухи. «Це ще тихо. І далеко, — каже жінка. — Можна поки до магазину сходити»… Страшна реальність для тисяч тих, хто хоче просто спокійно жити.