ua

Дитина бачила війну: що робити? Поради відомого сімейного психолога Людмили Петрановської

20.03.2015

Як правильно реагувати батькам на можливі істерики в дітей, які бачили війну? Чим дорослі можуть допомогти такій дитині? Як зберегти дитячу психіку від наслідків подібного стресу в майбутньому?

Для мінімізації наслідків стресу в дітей, які бачили жахи війни, у разі можливих істерик, від батьків вимагається спокій, певна частка самовладання й щирість у спілкуванні.
Про це в інтерв’ю «Допоможемо ТВ» розповіла відомий сімейний психолог Людмила Петрановська.

«По-перше, від батьків особливо нічого не вимагається, крім присутності і збереження спокою, по можливості… Потрібно просто бути разом із дитиною, намагатися самому зберігати якоюсь мірою емоційну стійкість, або навіть, якщо вас теж «накривають» почуття й ви починаєте плакати, — теж нічого страшного, не потрібно цього ховати», — сказала вона.

За словами психолога, у подібних випадках у жодному разі не треба забороняти собі й дітям боятися, плакати, тужити й навіть сердитися. Водночас, свої реакції потрібно щиро пояснювати дітям. Чим простіше, чим природніше (пояснення — ред.), тим дитині спокійніше. Мама може сказати: «Я плачу тому, що я втомилася, я плачу тому, що я перелякалася за тебе, мені зараз важко тому, що я дуже сумую за татом. Це нормально, це нормальні людські почуття», — зазначила психолог.

Водночас Людмила Петрановська підкреслила, що дитина має отримати від дорослих приклад того, що «можна залишатися зі своїми почуттями в повному контакті, не «відморожувати» їх, не витісняти їх, не забороняти їх собі, і заразом не «руйнуватися», не «розтікатися киселем».

«Тоді ми дуже сильно знижуємо ймовірність того, що в нас багаторічні хвости травми будуть тягнутися, які потім дітям усе життя розгрібати», — додала фахівець.