ua

«Допоміг мільйонам»: що кажуть про Ріната Ахметова

21.09.2016

21 вересня Рінату Ахметову виповнюється 50 років. Напередодні ювілею сайт «Сегодня.ua» поспілкувався з його друзями, близьким оточенням, колегами і знайомими:

Римма Філь, координатор Гуманітарного штабу: «Я познайомилася з ним 20 років тому. Тоді це був молодий чоловік, худенький і дуже-дуже скромний. Його скромність і уважність залишилися й зараз. Мене вразила та велика кількість слів «спасибі», яку він говорив тоді і все життя. Це виховання, це ставлення до людей і до тих, хто поруч із ним. Дивувало завжди приголомшливе почуття поваги до жінки і його величезна любов до матері. Молодий скромний чоловік перетворився на сильного бізнесмена, на людину, яка є акціонером найбільшого підприємства, на якому працюють 300 тисяч людей. Рінат Ахметов знає все про роботу свого Гуманітарного штабу. Він знає історії поранених дітей, допомагає й дуже важко все це переживає. Це величезна особиста драма».

Сергій Палкін, генеральний директор ФК «Шахтар»: «Рінат Леонідович створив найкращий футбольний клуб в історії незалежної України завдяки своїй любові та пристрасті до футболу. Він має терпіння та холодну витримку, ніколи не приймає емоційних рішень. А вчасно прийняти правильне рішення у футболі дуже важливо. Наприклад, у 2009 році ми дуже погано почали сезон, нічого не виходило в чемпіонаті України. Практично всі наполягали на звільненні головного тренера. Тільки в президента була своя позиція. Він єдиний, хто підтримав Мірчу Луческу і йшов із ним до кінця. У підсумку в тому сезоні ми виграли Кубок УЄФА. Якби він послухав усіх, цієї історичної перемоги і трофея в нашого клубу не було б… Це важливо – довіряти президенту на 100%. Він лідер, який об’єднує всіх. Ми – як єдиний кулак. Наступного дня після перемоги в нього вже нові цілі. Гадаю, його головний принцип – ніколи не зупинятися на досягнутому. Усередині Ріната Леонідовича закладений механізм, який неможливо зупинити. Зараз його мрія – це повернутися до наших уболівальників, до Донецька, і виграти Лігу чемпіонів на «Донбас Арені».

Даріо Срна, капітан ФК «Шахтар»: «Рінат Леонідович відчуває величезну повагу й любов до Донбасу, Донецька та своєї сім’ї – команди «Шахтар». Якби ця любов не надавала йому сил, він вже, можливо, опустив би руки. Але ми знаємо, хто такі шахтарі, – це люди, які ніколи рук не опускають. Такі наші вболівальники, така наша команда, такий і наш президент. Він радіє, коли команда грає добре, і щасливий, коли ми перемагаємо. Можна тільки аплодувати тій кількості перемог, яких досяг він сам. Як багато він встиг зробити до 50 років! Упевнений, що він ще встигне зробити чимало. Знаю, що мир на Донбасі – його найбільша мрія. Ніколи не забуду, як ми перемогли у 2009 році в Кубку УЄФА, як я підняв трофей над головою. Тоді 100 тисяч людей вийшли на вулиці Донецька, святкування в місті тривало тиждень! Ніщо не зрівняється з перемогою, якій радіють наші вболівальники. Тому я, звичайно ж, поділяю його мрію. Коли ми повернемося на «Донбас Арену», я від щирого серця заспіваю улюблену пісню президента «Вышел в степь донецкую парень молодой», адже сам люблю цю пісню».

Максим Тімченко, генеральний директор ДТЕК: «У житті кожної людини найважливіша подія – народження дитини. У мене народився син, і я, вже повертаючись додому, випадково зустрів Ріната Ахметова біля готелю «Донбас Палас». Він знав, що я чекаю первістка. Перше святкування народження сина відбулося з ним. Це той момент, коли ми не говорили про бізнес, про плани. Він поділився своєю думкою про те, як виховувати дітей, що передавати синові. Найголовніше – виховати людину. Якщо це буде гідна людина, то він буде успішний у спорті, бізнесі або мистецтві. Це найголовніше для будь-якого чоловіка, і це те, про що ми говорили з Рінатом Леонідовичем. І він своїм прикладом це показує, а не просто декларує. Я вважаю, що тим людям, які опинилися в житті поруч із ним, їм багато в чому пощастило. Вони побачили лідера, за яким хочеться йти».

Ігор Крутой, композитор: «Це людина, за якою можна рівняти свої вчинки, свої думки. Це людина, для якої поняття совісті й порядності, напевно, насаперед. Людина, яка думає про всіх, хто поруч. І навіть не про тих, хто поруч. У нього ось так-е-е серце, ось так-а-а душа. У нас були різні ситуації за 20 років. Пам’ятаю, коли мене оперували, як він кожну годину був на зв’язку, як він турбувався, як він тремтів. Питання не тільки в мені – він турбується про всіх. Він людина, яка готова прийти на допомогу в будь-яку секунду».

Леонід Кравчук, президент України в 1991–1994 роках: «Жоден наш сучасний підприємець не переймається так гуманітарними проблемами, як це робить Рінат Леонідович. Він уже допоміг мільйонам. Всі бачать, щодня люди чують, до цього ставляться з великою повагою. Я пам’ятаю, навіть посольство США відзначило велику гуманітарну допомогу Ріната Леонідовича і хворим, і просто постраждалим. Звичайно, зараз нелегко всім. Нелегко і йому. Не так просто щотижня або щодня збирати допомогу людям і направляти в місця не дуже доступні, але він це робить і сказав, що буде продовжувати. Я знаю його особисто як людину, відданого дружбі, він не зраджує. Не кожному дається така сила характеру, яка є в нього. Він відкритий душею, відкритий до спілкування».

Леонід Кучма, президент України в 1994–2005 роках: «Люди вдячні за ту величезну гуманітарну допомогу, яку надає Рінат Леонідович – це, по-моєму, справжня вдячність. В основному він допомагає тим, хто залишився на Донбасі без даху над головою, без їжі. У цьому плані він теж показує приклад для інших, тому що інших там особливо не видно, крім хлопців, які ведуть благодійну діяльність, їздять, самі збирають по копійці. А він діє самостійно, але потужно. У нас є, звичайно, й інші бізнесмени, які могли плече підставити. Хоча він несе велику відповідальність, тому що його основний бізнес – це Донбас. Так що я йому бажаю всього най-най-найкращого».

ТОП-10 цитат Ріната Ахметова

  • «Я брав найкраще у всіх розумних людей, з ким зіштовхувала мене доля. Найголовніше, що й зараз не вважаю негожим вчитися в того, хто робить будь-яку роботу краще за мене».
  • «Школа мене виховала, дала ті якості, які в мене є. Все це завдяки школі, вчителям, однокласникам, цьому селищу – моїй малій батьківщині».
  • «Потрібно мріяти тільки про добре, думати тільки про добре, погане – воно ж і без цього є. Необхідно шукати можливості перемогти погане».
  • «Моя філософія успіху в трьох складниках: любити, вірити і знати».
  • «Для мене обіцянка – це означає виконати. Я ніколи в житті не буду обіцяти того, що я не зроблю».
  • «Допомагати тим, хто в біді, – мій головний життєвий принцип. Це називають благодійністю, але я б сказав, що це те, що йде із самої глибини душі. Благодійність для мене – це якраз той випадок, коли, віддаючи іншим, стаєш багатшим».
  • «Що потрібно мати людині для того, щоб допомагати іншим? Перше – необхідно мати добрий зір, щоб бачити чужий біль. Друге – необхідно мати велике серце, щоб чужий біль сприймати як власний. Третє – необхідно мати світлу голову, щоб розв’язувати численні проблеми й досягати результату. Але сьогодні цього мало. Сьогодні ще потрібно мати колосальну мужність, щоб працювати у важких умовах, з постійним ризиком для життя».
  • «Постраждала будівля, навіть таку, як «Донбас Арена», – дрібниця, якщо порівняти зі справжньою цінністю – людськими життями. Якби мене запитали, чи готовий я, щоб наш стадіон рознесли на дрібні шматочки, щоб я втратив весь свій бізнес, але натомість настав мир у Донбасі, я б погодився, не роздумуючи жодної секунди».
  • «Колись я мріяв виграти чемпіонат. Ми їх виграли дев’ять. Потім я мріяв виграти кубок УЄФА. І його ми виграли теж. Зараз найбільша моя мрія, навіть більша, ніж виграти Лігу чемпіонів, – повернутися до Донецька, повернутися на «Донбас Арену». Щоб на Донбасі настали мир і стабільність, щоб наші вболівальники знову зібралися на «Донбас Арені», а «Шахтар» демонстрував гарний, смачний футбол за підтримки рідних трибун. Я вірю – цей день обов’язково настане!»
  • «Я впевнений, що на «Донбас Арені» буде лунати гімн Ліги чемпіонів. І ми всі зберемося дружною сім’єю на «Донбас Арені». І Даріо заспіває пісню для всіх наших уболівальників: «Вышел в степь донецкую …», а всі вболівальники йому будуть підспівувати. І мені здається, що це буде дуже зворушлива зустріч з уболівальниками – зі сльозами на очах».

ДЖЕРЕЛО