Донбас: зцілити душевні рани. БЛОГ Марини Сорокіної, координатора психологічної служби Гуманітарного штабу Ріната Ахметова
23 квітня в Україні відзначають День психолога. Людям, далеким від цієї професії, психологи можуть здаватися чарівними істотами. Психолог зобов'язаний бути абсолютно щасливим (ти ж психолог!). Обов'язково мати міцну й дружну сім'ю, бути завжди в тонусі, щоб за першим покликом надати всіляку допомогу з бажаним магічним ефектом від єдиної зустрічі, а краще за допомогою одного телефонного дзвінка, та ще бути доступним 24/7. Багато хто вважає життя психолога легким і безтурботним: не вагони розвантажує, прийшов у кабінет, поговорив трошки – і все. Ще психолог просто зобов'язаний перебувати у вічному дзені. Смутку, злості, відчаю, безсилля, втім, як і втоми, різних страхів психолог не має мати. Психолог зобов'язаний завжди знати вихід з будь-якої найскладнішої ситуації, на всі питання мати чіткі відповіді, бажано такі, які у всіх сенсах підійдуть тому, хто питає. Конфлікти будь-якої складності вміти розв'язувати одним поглядом. Список побажань і вимог можна продовжувати...
Відкрию вам страшну таємницю. Психологи просто люди, які переживають весь спектр почуттів і емоцій, що і ви. Жоден з нас не має чарівної палички або таблетки, здатної миттєво зцілити. Ми плачемо, боїмося, губимося так само, як інші люди. За межами кабінетів ми маємо особисте життя, на яке іноді бракує часу й сил, а близькі нарікають на нашу зайнятість та зануреність у роботу! Психолог працює собою, своїми почуттями, тому після робочого дня нерідко почувається доволі виснаженим. Нерідко ваші історії ми тягнемо з кабінету додому, продовжуючи осмислювати, розмірковуємо над гіпотезами та стратегіями роботи. Ми ведемо безперервну роботу над собою. Підвищуємо свою кваліфікацію, відвідуємо особистого психотерапевта та супервізії. Все для того, щоб наша робота була максимально ефективною, а ми не згоряли, як сірники. Так, ми навчені усвідомлювати все, що з нами відбувається, не уникати почуттів, але це точно не захищає нас від болю і різних складних переживань.
Упродовж останніх чотирьох років життя було неймовірно складним та насиченим. Цього дня я хочу привітати всіх колег з професійним святом, окремі привітання – всій команді психологічної служби Гуманітарного штабу Ріната Ахметова.
У 2014-му, коли на схід країни прийшла біда й Гуманітарний штаб почав активну евакуацію людей з гарячих точок, стало зрозуміло, що всі вони потребують екстреної психологічної допомоги. Так була створена психологічна служба. Психологи почали працювати на базах тимчасового поселення переселенців. Сказати, що це було складно – не сказати нічого, – величезна кількість дорослих і дітей у важкому стані. Нам доводилося контейнувати величезний потік болю, страждань, страху. У 2014 році в Україні не було досвіду та навичок роботи з людьми, які постраждали під час бойових дій. Ночами ми піднімали всю наявну літературу про роботу з «травмою війни», днями влаштовували мозкові штурми – обговорювали, як працювати максимально ефективно. Обговорювали з колегами методики роботи, а самі продовжували справлятися з життєвими труднощами, тому що в наші домівки, як і в домівки мільйонів земляків, прийшла війна. Допомога постраждалим наповнювала наше життя сенсом, а робота в команді допомогла сформувати стійкий острівець стабільності в світі, який стрімко руйнувався.
Незабаром Гуманітарним штабом була організована навчальна програма, яка досі не має аналогів в Україні. З майже 1000 претендентів відібрали 250 психологів, які впродовж шести місяців проходили курс за унікальною навчальною програмою «Травма війни». Відомі закордонні та українські фахівці щедро ділилися з нами напрацьованим досвідом і знаннями. Ми почувалися дедалі впевненіше. Саме відчуття належності до команди професійних, зацікавлених колег, які прагнуть допомагати постраждалим людям, формувало не тільки професійну, а й особисту стійкість. Супервізії, які ми отримували під час навчання і практики, сприяли профілактиці вигоряння, складні випадки завжди були підтримані.
Психологічні центри, створені в Донецьку, Маріуполі, Дніпропетровську, Києві продовжували надавати допомогу потерпілому мирному населенню.
Окремий низький уклін психологам мобільних бригад. Щоб допомогти дітям, їм доводилося їздити бездоріжжями, годинами стояти на блокпостах. До багатьох маленьких містечок і селищ, які залишилися без світла, води й опалення в «сірій зоні» та постійно піддавалися обстрілам, не добиралася жодна благодійна організація, крім мобільних бригад Гуманітарного штабу. Наші психологи знали, що люди потребують допомоги й надавали її, попри складні умови. Пишаюся вами, дорогі колеги!
Зараз наші психологи працюють з дітьми в програмі «Мирне літо – дітям Донбасу».
Останні чотири роки були дуже складними для всіх нас – тисячі моторошних історій, які потребують професіоналізму та неймовірної стійкості. Для деяких з нас – дуже складний досвід переселення і вибудовування свого життя буквально з нуля, для інших – досвід виживання під обстрілами... Регулярне підвищення кваліфікації, пошук нових, ще ефективніших методик. Кожен пройшов неймовірно складний шлях, і попереду нас чекає ще багато роботи... На подолання наслідків «травми війни» підуть роки.
Колеги, зі серпня 2014 року 55 923 дорослим і дітям психологічною службою Гумштабу була надана допомога. Любі мої! Без кожного з вас це було б неможливо. Спасибі за те, що ви є, за ваш труд, за чуйність і неймовірну стійкість. За ваше невичерпне бажання допомагати.
