«До приходу волонтерів Штабу ми були вже без пенсії, їжі, ліків, із боргом за лікування», — пенсіонери з Донецька

Житель Донецька Валерій Павлович 43 роки пропрацював інженером-метрологом, забезпечував медичним обладнанням лікарні всієї Донецької області. Коли до пенсії залишалося всього кілька років, чоловік захворів двостороннім запаленням легенів. Коли 2004 року чоловікові стало відчутно гірше, з’явилася задишка, напади задухи, тахікардія, у Донецькій обласній клінічній лікарні ім. Калініна лікарі поставили йому діагноз — емфізема легенів, адгезивний плеврит.

Після цього Валерій Павлович отримав статус інваліда, й улюблену роботу довелося залишити. Незважаючи на лікування, з кожним роком стан чоловіка погіршувався. Кілька місяців тому, пенсіонеру довелося пройти дороге медикаментозне лікування, для оплати якого родина взяла кредит у розмірі 9000 гривень. Через початок у регіоні військових дій, закрити зобов’язання перед банком Валерій Павлович не може до сьогодні.

 »Навіть під час обстрілів ми нікуди не йшли, — розповідає дружина Ольга Василівна. — Чоловік просто фізично не міг знаходитися в підвалі або бомбосховищі. Він навіть не міг лягти на підлогу, як я, бо відразу починав задихатися».

Пенсію сім’я отримала востаннє три місяці тому. Всі родичі живуть далеко, і допомогти подружжю, яке опинилося в тяжкому становищі, не могло.

Спілкуючись зі знайомою, яка ще в липні евакуювалася до Артемівського району Донецької області, пенсіонери дізналися про можливість попросити допомогу в Гуманітарного штабу «Допоможемо» при Фонді Ріната Ахметова. До того часу вони вже не могли купити не тільки ліки, а й їжу.

6 жовтня Валерій Павлович отримав посилку з життєво важливими медикаментами: антибіотиками, відхаркувальними засобами, інгаляторами, кардіологічними, судинозміцнювальними ліками. А вже 8 жовтня мобільна група волонтерів Штабу принесла подружжю продуктовий набір.

Медикаментів чоловікові має вистачити більш ніж на 2 місяці лікування, а продукти подружжя тепер зможе отримувати кожні два тижні.

«Спасибі велике за вашу допомогу, — каже дружина Валерія Павловича. — Я обов’язково знайду можливість написати лист подяки й Рінату Ахметову, і всьому колективу Штабу. Ми перебували на межі відчаю. Іноді мені хотілося вийти на вулицю, підняти руки й закричати в розпачі — заберіть нас хто-небудь звідси! Але розумію, що чоловік не переживе і 2-х годин дороги, так що будемо сподіватися й чекати кращих часів».