«Дізналися про те, що наш будинок зруйновано, з інтернету», — історія родини з Карлівки

Багато стихійних лих пережив будинок за 40 з гаком років: весняні паводки, шквальні вітри і сніжні зими. Не встояв будинок лише перед прямими влучаннями з важких артилерійських гармат.

На початку липня Карлівка опинилася під перехресним вогнем. Володіння Карловським водосховищем і фільтрувальною станцією становило велике стратегічне значення. Уже тоді осколки мінометних залпів не одного разу били по даху й паркану сім’ї Анатолія Антоновича.

«Ми сиділи в підвалі й молилися, щоб у будинок не влучили, — згадує зять Сергій. — Від кожного пострілу тремтіли стіни. Найгірше обстріл переносили діти, 5-річна донька досі здригається після різких звуків і боїться чоловіків у зеленому одязі».

Сім’я евакуювалася всього за кілька днів до трагедії. На початку липня Анатолій Антонович із дружиною, зятем, донькою і двома онуками, користуючись тимчасовим затишшям, вирвалися до Донецька.

Поселившись у родичів, сім’я сподівалася незабаром повернутися додому. Через кілька днів їхній знайомий розповів, що бачив в інтернеті відеосюжет про Карлівку, де показали зруйнований будинок Анатолія Антоновича.

Переконатися в тому, чи дійсно зруйнований їхній будинок, родині вдалося лише наприкінці липня, коли Анатолій Антонович приїхав до Карлівки. Потужний вибух після прямого влучення в будівлю залишив від будинку лише купу сміття й залишки стін. Все, що знаходилося всередині, повністю вигоріло.

Для відновлення зруйнованого житла потрібно було чимало фінансів. За підтримки друзів і родичів до початку жовтня вдалося вибудувати стіни, встановити крокви. Поки не почалися дощі, необхідно було терміново накрити дах і вставити вікна, інакше від вологи міг зіпсуватися будівельний розчин.

По допомогу родина звернулася на «гарячу лінію» Гуманітарного штабу «Допоможемо» при фонді Ріната Ахметова. Після розгляду заявки координаційну раду Штабу виділив родині 20 тисяч гривень на купівлю будівельних матеріалів.