«Діти описують пекло»: інтерв’ю з Христею Храновською у проєкті Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова

У Києві, у межах документального проєкту «Щоденники мирних: голоси тих, хто вижив, і тих, хто ні» Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова, відбулося публічне інтерв’ю з Христею Храновською. Тема зустрічі: «Щоденники війни: про що пишуть українські діти?».

Христя Храновська — відома меценатка, яка реалізувала чимало соціальних, освітніх та культурних ініціатив. Серед останніх — створення пересувної виставки «Щоденники війни: непочуті голоси українських дітей». Модерувала бесіду Наталія Ємченко, директорка з комунікацій SCM, членкиня Наглядової Ради Фонду.

Виставка вже відбулася в 6 містах Європи та у 2 містах в США. В її основі — щоденники 14 дітей від 7 до 16 років із різних регіонів України. Ніхто не очікував, що занотовані дітьми думки про війну, використані у проєкті, стануть потужним дипломатичним інструментом. Фрагменти его-документів цитувалися на Генеральній асамблеї ООН.

«Мета проєкту — показати міжнародній спільноті той біль, який переживає молоде покоління українців. Розказати про все їхніми словами, діями та вчинками, які вони фіксують. Виставка називається “Щоденники війни: нерозказані історії українських дітей”, але це не лише щоденники, а й відеозаписи,  малюнки, артефакти загиблих батьків», – пояснює Христя Храновська.

Вона наголосила, що світ не до кінця розуміє, що переживають українці кожного дня.

«Люди не усвідомлюють масштаб жаху. Відтак місія проєкту — показати міжнародній спільноті, як під час війни живуть українці. Діти ж у своїх щоденниках описують пекло, розповідають про недитячі пережиті емоції дуже просто, незаангажовано», — додає меценатка.

Ідея створити проєкт виникла у Христі під впливом фільму «Щоденник Анни Франк». Ця історія розгорталася 80 років тому, і вона досі вражає драматизмом. Українські ж діти переживають те саме прямо зараз, й світ про це повинен знати.

Христя поділилася історіями дітей, які  передавали для виставки свої записи, малюнки й речі загиблих батьків: жетони та телефони, листи, написані для батьків на фронті. Діти надавали ці речі з проханням показати їх світові, щоб розказати про жертви їхніх близьких.

«Коли дитина віддавала щоденник чи річ загиблого батька, я запитувала: “Чи точно ви хочете це зробити?” І діти відповідали: “Так, я хочу, щоб про мого тата знав весь світ”. Це величезна відповідальність для нас», — розповідає меценатка.

І додає, що проєкт «Щоденники війни» демонструє важливість документування трагедій для збереження пам’яті. Він допомагає світові зрозуміти реалії війни через особисті історії дітей, які живуть у її тіні.

Наталія Ємченко також наголошує на важливості документування особистого досвіду війни.

«Музей “Голоси Мирних” Фонду Ріната Ахметова вже зібрав понад 120 000 свідчень, у тому числі й щоденників. В нас  є щоденники з Маріуполя, які за своєю силою дорівнюють свідченням Анни Франк», — підкреслила Наталія.

Документальний проєкт «Щоденники мирних: голоси тих, хто вижив, і тих, хто ні» розташовано на першому поверсі Музею історії міста Києв (вул. Богдана Хмельницького, 7).
Публічні інтерв’ю відбуваються у рамках циклу культурологічних подій Музею «Голоси Мирних», спрямованих на збереження пам’яті про війну. Слідкуйте за анонсами заходів у соцмережах Фонду Ріната Ахметова та на сайті Музею https://civilvoicesmuseum.org/