«Даху немає, стін немає, а ми співаємо — бо живі!»: історія заслуженої артистки Світлани Мустафи у Музеї «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова

Світлана Мустафа — заслужена артистка України, керівниця ансамблю «Заграва» у селі Мощун. Його спів пролунав над руїнами місцевого клубу через кілька місяців після звільнення Київщини. Про рани війни та історії, які ховаються за піснями, Світлана розповіла Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Повномасштабну війну Світлана зустріла вдома, у селі Горенка. Ховалися з чоловіком у погребі, згодом виїхали на Хмельниччину. Родина повернулася за першої ж можливості, навесні 2022 року. Жах того, що вчинили російські війська, вони побачили і вдома, але більше — в сусідньому Мощуні, де завжди буде частинка їх сердець.

«Одразу після повернення я попросила чоловіка провезти мене Мощуном. Зупинялися часто: один будинок є, а п’ятьох немає. Люди старенькі виходять тобі назустріч… Це дуже боляче, це рана, яка ніколи не загоїться», — ділиться Світлана.

Тим часом додому повернулися й інші учасниці творчого гурту. Одразу сказали, що хочуть співати. Ансамбль збирався на репетиції двічі на тиждень.

«Тільки починаємо — обов’язково хтось заходить, питає, що відбувається. Адже, як це: клубу немає, даху немає, а хтось співає. Люди просили дозволу зняти нас — на такому тлі… Це був спів скрізь сльози. Так ми показали, що ми — живі», — пригадує Світлана.

Про першу мелодію, яка пролунала над пораненим селом, а ще - про тарілку, передану до Музею «Голоси Мирних», Світлана розповідає тут: https://bit.ly/3vDrRhT

Кожна історія про війну важлива. Щоби зберегти пам’ять заради кращого майбутнього, розкажіть свою історію на порталі Музею «Голоси Мирних» https://civilvoicesmuseum.org/ або на безкоштовній гарячій лінії 0 (800) 509 001.