ua

«Чим довше буде допомагати Штаб, тим більше надії пережити зиму», — історія пенсіонерів із Донецька

03.11.2014

Всього кілька кілометрів відділяють дев’ятиповерховий будинок пенсіонерів Олександра Васильовича та Ніни Григорівни від Донецького аеропорту. Починаючи з травня місяця їхнє життя ділиться на періоди, коли стріляють, і коли перестають стріляти. На щастя, їхні вікна виходять на східний бік — протилежний до того, звідки може прилетіти бойовий снаряд, але однаково в під’їзді будинку майже все скло повилітало від близьких вибухів.

Покинути небезпечне житло подружжя не може, 73-річний Олександр Васильович вже 5 років не виходить із дому — аритмія, тахікардія, кардіосклероз сильно ослабили здоров’я колись міцного чоловіка, ветерана праці, який пропрацював 44 роки на Донецькій залізниці.

Ніна Григорівна нещодавно перенесла операцію з видалення ракової пухлини, зараз вона ходить не далі найближчого магазину.

«Під час обстрілів хтось іде в підвал будинку, хтось у бомбосховище, ми залишаємося вдома і тремтимо як осикові листочки, — каже пенсіонерка. — Сподіваємося на чудо. Діти наші, слава Богу, у серпні виїхали з Донецька. З одного боку, нам стало психологічно легше, з іншого — складніше фізично й матеріально».

Ось вже 3 місяці подружжя не отримує пенсії. Почали використовувати раніше відкладені кошти, діставати з комор заготовлену консервацію.

Про Гуманітарний штаб Ріната Ахметова сім’я дізналася з рухомого рядка на одному з телеканалів. Звернулися на «гарячу лінію» й розповіли про свої складні обставини — що хотіли б прийти за продуктами на пункт видавання, але просто фізично не мають змоги дістатися.

Волонтери мобільної групи Штабу 22 жовтня привезли пенсіонерам продуктові набори прямо додому.

«Страшно уявити, що буде, коли закінчаться запаси, — каже Ніна Григорівна. — Чим довше буде допомагати Гуманітарний штаб, тим більша ймовірність того, що цю зиму ми переживемо. Велике спасибі Рінату Ахметову, який допомагає там, де інші не можуть або не хочуть».