«Чи повернеться чоловік знову на шахту? Складний вибір між спокоєм і можливістю вижити», — дружина гірника шахти ім. Засядька
Роман Новиков — один із постраждалих під час аварії на шахті ім. О. Ф. Засядька в Донецьку 4 березня. Чоловік дістав важке отруєння чадним газом і вугільним пилом. Потім проходив інтенсивне лікування в лікарні профзахворювань. Про те, як почувається Роман зараз, і про плани сім’ї на майбутнє розповіла дружина гірника, Тетяна.
Понад 10 років Таня проводжає чоловіка на роботу з молитвою. Доля всіх шахтарських дружин. «А після виїзду на поверхню в чоловіка «повинність» — дзвінок мені, — ділиться жінка. — Він іноді посміюється наді мною, але розуміє, що хвилююся. І завжди телефонує».
Свій «обов’язок» Роман не виконав 4 березня. Про те, що під час його зміни вибухнув метан, Тетяна дізналася від знайомих, які теж працюють на шахті. Через кілька годин була там. І чекала. Здається, цілу вічність.
«Я не хочу згадувати, що відчувала тоді. Як заворожена думала: «Він живий!» і «Що я скажу дітям?», — тремтячим голосом розповідає Таня. — А потім побачила його у списку постраждалих. Але живого!».
Зараз Роман перебуває вдома на реабілітації. Голова паморочиться вже рідше. Організм впорався із важким отруєнням чадним газом. Раз на два тижні йому необхідно проходити обстеження в лікарні профзахворювань. Забезпечення медикаментами та виплату фінансової допомоги всім постраждалим гірникам узяв на себе Гуманітарний штаб Ріната Ахметова. Для багатьох із них реабілітація затягнеться на довгі місяці. «Нас допомога Ріната Леонідовича на лікування буквально врятувала від голоду, — каже Таня. — Зарплата чоловіка — єдине джерело доходу на сім’ю із п’яти осіб. Запасів жодних. Власними силами Рому на ноги ми б точно не поставили. Спасибі, що не покинули в біді!».
На щастя, Роман був далеко від епіцентру вибуху. Це всі подробиці аварії, які знає його дружина. Більше він розповідати не хоче. Боляче. За тих, хто не повернувся зі зміни. «Адже це не перша аварія за час його роботи. 7 років тому, коли на шахті загинуло багато людей, він встиг виїхати на поверхню за кілька хвилин до вибуху. Біда обійшла нас стороною. А цього разу зачепило, — згадує Тетяна. — Тоді він звільнився. Ми наполягли всією сім’єю. А кілька місяців тому знову повернувся на шахту, щоб годувати сім’ю».
Тому, що тато тепер весь час вдома, радіють троє бешкетників. Катя, Ваня й однорічна Олеся — головний скарб подружжя. Заради них тато готовий дістати зірочку з неба й кожен день не бачити сонце, ризикуючи життям під землею.
«Чи повернеться чоловік знову на шахту? Ми обоє багато про це думаємо. І поки не можемо прийняти рішення», — каже Тетяна. — У тій дуже складній ситуації, у якій ми зараз живемо через війну, будь-яку роботу не хотілося б втрачати. А в нас троє дітей, і потрібно якось виживати. Але я так втомилася здригатися від телефонних дзвінків, коли чоловік на зміні, під землею. Втомилася боятися. У нас складний вибір між спокоєм і можливістю вижити».
