Чи потрібно мати власне житло, щоб прийняти дитину в сім'ю?
Досить часто фахівці програми «Сирітству – ні!» чують від потенційних усиновителів, що нібито не можна прийняти дитину в сім'ю, якщо не маєш права власності на житло. Тому ми вирішили розвінчати цей міф і пояснити, що довідки з приводу житла потрібно подавати в службу у справах дітей, щоб отримати статус кандидата в усиновлювачі, опікуни, прийомні батьки, батьки-вихователі.
У Постанові Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 року № 905 «Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей» і в Постанові Кабінету Міністрів від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» , що регулюють питання усиновлення та встановлення опіки відповідно, зазначено, що для отримання статусу необхідно подати копію документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням. Тобто володіти житлом не обов'язково. Наприклад, довгостроковий договір оренди житла є документом, що підтверджує право користування житловим приміщенням.
У Постанові Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 року № 565 «Про затвердження Положення про прийомну сім'ю» зазначено, що в разі утворення прийомної сім'ї прийомні батьки беруть за плату прийомних дітей на власну житлову площу за наявності відповідних санітарно-гігієнічних та побутових умов (належний стан житлового приміщення, необхідної житлової площі, належного санітарного стану, наявності необхідних меблів, побутової техніки та інших товарів тривалого споживання, наявність умов для проживання, виховання та розвитку дитини).
А ось в Постанові Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 року № 564 «Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу» прописано, що орган, який прийняв рішення про створення дитячого будинку сімейного типу, позачергово надає батькам-вихователям індивідуальний житловий будинок або багатокімнатну квартиру за нормами, встановленими законодавством. Саме такі норми змушують місцеві адміністрації дуже ретельно підбирати батьків-вихователів. Тому зазвичай дитячі будинки сімейного типу створюються на базі прийомних сімей, де батьки вже мають досвід одночасного виховання багатьох дітей.
