Чотири ампутації, спорт і допомога побратимам: історія Вадима Свириденка увійшла до Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова
Чотири доби на морозі, полон, ампутація обох кистей рук і стоп – Вадим Свириденко пережив важкі випробування, але знову навчився ходити й навіть бігати. Сьогодні він – Уповноважений Президента України з питань реабілітації учасників бойових дій і працює над розвитком реабілітації військових. Власним прикладом підтримує побратимів, а свою історію довірив Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.
Вадим Свириденко став на захист України з початком російської агресії на Донбасі у 2014 році. Служив на передовій фельдшером. Згодом потрапив в оточення. Після двох підривів на мінах він дістав тяжкі травми, провів чотири доби на морозі, очікуючи на допомогу.
«Чотири ночі чекав допомоги при мінус 25. Мене знайшла розвідка “сепарів”, так я потрапив в полон. Довго не тримали, зв'язали з нашою стороною і передали», – розповідає Вадим.
За словами ветерана, на обмін його доправили вже майже непритомним. У Дніпрі медики добу боролися за його життя. Через сильне обмороження лікарі поставили Вадима перед страшним вибором: ампутація кінцівок або ризик померти. Щоб вижити, йому довелося погодитися, бо вже почався сепсис. Той момент Вадим згадує як один із найважчих у своєму житті.
«Стан психологічний тоді був жахливий, коли тобі це кажуть. Не знаєш, про що думати, що робити. Тоді зі мною поспілкувався лікар. От її слова я досі пам'ятаю, що я маю жити, що в мене є сім'я, що буде майбутнє», – говорить Вадим.
Друзі-ветерани допомогли Вадиму підготуватися до протезування, а під час реабілітації у США він опанував побутові навички, навчився ходити й бігати – міг пробігти 5 км і проплисти близько кілометра. А восени 2015 року посів перше місце у своїй категорії на 10-кілометровій дистанції Марафону морської піхоти США.
Неймовірна жага до життя та успішний приклад реабілітації вплинули на подальшу роботу Вадима. Повернувшись в Україну, він долучився до розвитку реабілітації військових і ветеранів. А ще почав шукати способи допомогти тим, хто вже завершив лікування, але ще потребує фізичної активності, спілкування та підтримки. Одним із таких напрямів став петанк – гра, у якій учасники кидають металеві кулі, намагаючись наблизити їх до маленької цільової кулі. Вона дає ветеранам можливість поступово повертатися до руху, тренувати м’язи та проводити час разом.
Спочатку команда Вадима не мала постійного місця для тренувань. Ветерани грали в різних парках, де могли знайти вільний простір. Вадим мріяв створити на території ВДНГ великий комплекс для гри в петанк, де ветерани могли б тренуватися та спілкуватися. Нещодавно цю ідею підтримав Рінат Ахметов: благодійник спрямував 8,6 млн грн на створення безбар’єрної IRON WARRIORS PETANQUE ARENA. Також Фонд передав Вадиму Свириденку спеціальний автомобіль для поїздок ветеранів на тренування й змагання, зокрема до майбутньої арени.
«Для нас це дуже важливо. Нам дають шанс зробити професійний майданчик і не просто зробити, а дали нам ще й автобус. Ми стали ветеранами, про яких піклуються», – каже захисник. .
Після травмування Вадим переосмислив життя. Тепер його цілі – бути активним, плавати, зустрічатися з друзями. Він не вважає себе незламним, а просто щодня працює над відновленням. Власний досвід допомагає йому підтримувати інших побратимів на цьому шляху.
«Бажання жити загартовує. Я просто хочу ходити як всі, плавати як всі. Так, для цього треба відновитись, для цього треба займатися весь час. Можливо, це і є незламність, коли ти виходиш, показуєш, пробігаєш 10 кілометрів на протезах і ти – о, незламний! А я кажу – а я такий самий, як і ви. Ви біжите, а я разом з вами біжу», – пояснює Вадим.
Дивіться історію Вадима Свириденко тут: https://bit.ly/3VGDCS0
Колекція Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова налічує вже понад 145 тисяч історій про війну. Це найбільше у світі зібрання свідчень мирних людей, які постраждали від війни росії проти України.
