«Багато років працювала медиком, але не думала, що колись буду просити про ліки», — пенсіонерка з Донецька
Пенсіонерка Віра Володимирівна отримала від Гуманітарного штабу медикаменти на лікування остеохондрозу.
Відчуваючи відповідальність за життя і здоров’я мешканців міста, багато медичних працівників Донецька залишилися на своїх робочих місцях, незважаючи на звуки вибухів, стрілянину, брак медикаментів, ненормований робочий день і відсутність зарплат.
Віра Володимирівна у свої 68 років і далі працює старшою медсестрою в дитячому відділенні Донецької обласної клінічної травматологічної лікарні. Медустанова розташована в Київському районі, і близькість аеропорту накладає свій відбиток на звичайний розпорядок дня. Весь персонал і пацієнти чітко знають, куди потрібно евакуюватися в разі тривоги. Сама ж жінка з майже 50-річним стажем роботи намагається більше думати про потреби хворих, ніж про свої страхи.
«На щастя, у нашу лікарню жодного разу не влучили, — каже пенсіонерка. — У Калінінському районі, де я живу, зараз взагалі спокійно. Зарплати ось тільки немає вже два місяці й пенсії місяць. Ліки купити немає за що. Та що казати, якщо б не допомога Гуманітарного штабу та інших благодійників, ліків не було б і в лікарні».
Саме завдяки Гуманітарному штабу при Фонді Ріната Ахметова пенсіонерка змогла задовольнити дві свої насущні потреби. Спершу Віра Володимирівна, як і її колеги з травматологічної лікарні, отримала продуктовий набір із гуманітарного «рейсу Ахметова», як його неформально називають. А після звернення на «гарячу лінію» 0800 50 9001 попросила допомогти із закупівлею ліків.
Ще у 2004 році Вірі Володимирівні поставили діагноз остеохондроз хребетного відділу з гострим вертебрегенним больовим синдромом. Хвороба викликала сильні болі у спині й дискомфорт під час руху. Всі ці 10 років жінка була змушена приймати препарати, що покращують кровообіг, зміцнюють хрящі в міжхребцевих дисках, знімають набряк і знеболюють.
9 жовтня літня жінка отримала всі необхідні ліки від Штабу на суму понад 4 тисячі гривень.
«Красно дякую й за продукти, і за медикаменти, — каже Віра Володимирівна. — Я багато років пропрацювала медиком, але не думала, що буду просити допомогу на таблетки та їжу. Одне тішить, що діти і внуки в безпеці й не побачили війни наживо».
