Як стягнути аліменти з батька дитини, що проживає на непідконтрольній території

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного й соціального розвитку.

Відповідно до Сімейного кодексу України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний виплачувати аліменти на дитину.

Що таке аліменти

• Аліменти – це кошти на утримання дитини.
• Аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
• Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім’я якого виплачуються аліменти, зобов’язаний розпоряджатися аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
• Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, які одержані на її утримання, а також на самостійне одержання аліментів та розпоряджання ними.

Розмір аліментів

Розмір аліментів має бути достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

За рішенням суду, аліменти присуджуються в частці від доходу платника аліментів або у твердій грошовій сумі за вибором батьків, разом із яким проживає дитина.

Розмір аліментів, які сплачуються в частці від доходу платника аліментів, за рішенням суду може становити:

• на одну дитину – до однієї чверті від доходу платника аліментів;
• на двох дітей – до однієї третини від доходу платника аліментів;
• на трьох і більше дітей – до половини доходу платника аліментів,
• але в будь-якому разі не більш ніж десять прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Водночас мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим за 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (з 1.01.2018 по 30.06.2018 ця сума становить 741 грн для дитини віком до 6 років, 930 грн – для дітей віком від 6 до 18 років).

Порядок сплати аліментів

Залежно від наявності доброї волі платника аліментів виконувати свій обов’язок щодо утримання дитини аліменти можуть сплачуватися:

• Добровільно – за домовленістю між батьками дитини в грошовій і (або) натуральній формі;
• Примусово – за рішенням суду в частці від доходу платника аліментів або у твердій грошовій сумі.

Добровільна сплата аліментів

Добровільна сплата аліментів може бути оформлена шляхом укладання з другим із батьків одного з таких договорів.

1. Договір про сплату аліментів

Батьки мають право укласти між собою договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати аліментів. Договір укладається в письмовій формі й нотаріально посвідчується. У разі невиконання платником аліментів своїх обов’язків за договором одержувач аліментів може звернутися до нотаріуса для вчинення виконавчого напису і примусового стягнення аліментів у порядку виконавчого провадження.

2. Договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з переданням права власності на нерухоме майно

Той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з переданням права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо). Договір укладається в письмовій формі й нотаріально посвідчується. Набувачем права власності на нерухоме майно є сама дитина або дитина й той із батьків, з ким дитина проживає, на праві спільної часткової власності на це майно.

У разі укладення такого договору той із батьків, з ким проживає дитина, зобов’язується самостійно утримувати дитину. Укладення договору не звільняє батьків, який проживає окремо, від обов’язку брати участь у додаткових витратах на дитину.

Стягнення аліментів через суд

Відповідно до нещодавніх змін сімейного законодавства аліменти тепер можна стягнути через суд у порядку наказного провадження – спрощеного виду судового провадження, де розгляд справи і видавання судового наказу проводиться без судового засідання, повідомлення про це боржнику й у мінімальні терміни.

Особливо актуальна ця нова можливість для переселенців і громадян із непідконтрольних територій, яким через обставини, що склалися, набагато складніше домагатися аліментів у позовному провадженні, яке вимагає повідомлення відповідачу, проведення судових засідань і займає чимало часу.

Однак є умова, за якої можна діяти через наказне провадження – відсутність необхідності встановлення або оспорювання батьківства (материнства).

Відповідно до наказного провадження той із батьків або інших законних представників дитини, разом із яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видавання судового наказу про стягнення аліментів на дитину.

У заяві має бути зазначено:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) заявника та боржника, їхнє місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника, а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявникові, які ідентифікують боржника;

3) ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або перебування;

4) вимоги заявника й обставини, на яких вони ґрунтуються;

5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Аліменти на дитину присуджуються з дня подання заяви про видавання судового наказу.

До якого суду подавати заяву

Заява про видавання судового наказу може подаватися заявником за місцем фактичного проживання заявника.

Судовий збір

У справах про стягнення аліментів заявники звільнені від сплати судового збору.

Виконання судового наказу

Для виконання судового наказу заявнику необхідно звернутися до виконавчої служби за місцем проживання боржника із заявою про відкриття виконавчого провадження (адреса знаходження відповідної виконавчої служби після переміщення можна дізнатися на сайті Міністерства юстиції).

На жаль, у разі проживання боржника на неконтрольованій території виконання рішення суду (судового наказу) може стати проблематичним або навіть неможливим через те, що органи влади, у тому числі і виконавча служба, не здійснюють свої повноваження на цій території.

Однак виконання рішення можливе, якщо в боржника є грошові кошти, доходи або майно на підконтрольній території України.

У будь-якому разі державним виконавцем можуть бути здійснені такі заходи:

1. Звернення стягнення на майно боржника (за наявності заборгованості зі сплати аліментів понад три місяці).

Для визначення переліку майна та джерел доходу боржника державний виконавець робить запити до відповідних державних органів України для отримання інформації про наявність та розмір доходів боржника на контрольованій території України, місце роботи, наявність банківських рахунків, у тому числі депозитів, про наявність права власності на об’єкти нерухомості, земельні ділянки та транспортні засоби.

У разі наявності в боржника нерухомого майна на підконтрольній території України на нерухомість може бути накладено арешт і надалі здійснена примусова реалізація.

У разі наявності в боржника нерухомого майна на непідконтрольній території також можливе накладення арешту на це майно, що спричинить за собою неможливість здійснення боржником будь-яких угод щодо цього майна відповідно до українського законодавства.

За наявності в боржника транспортного засобу виконавець може накласти на нього арешт і оголосити в розшук. У разі виїзду транспортного засобу на контрольовану територію України його буде затримано поліцією і вилучено в боржника.

У разі наявності в боржника грошових коштів на рахунках в українських банках або будь-якого джерела доходу в Україні (заробітна плата, пенсія, стипендія, соціальні виплати, відкриття спадщини тощо) виконавцем буде звернено стягнення на цей дохід.

2. Обмеження прав боржника

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець виносить мотивовані постанови:

1) про встановлення тимчасового обмеження боржника в праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

2) про встановлення тимчасового обмеження боржника в праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Звичайно, зазначені обмеження прав не допоможуть стягнути аліменти з боржника, що перебуває на неконтрольованій території, проте можуть подіяти в разі повернення боржника на територію України.

3. Кримінальна відповідальність

За наявності заборгованості зі сплати аліментів у розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець звертається до правоохоронних органів із поданням про притягнення боржника до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів, що може спричинити за собою відкриття кримінальної справи щодо боржника на території України.

«Аліменти від держави»

У разі якщо рішення суду (судовий наказ) про стягнення аліментів не виконується у зв’язку з ухиленням боржника від сплати аліментів або відсутністю в боржника коштів та іншого майна, на які за законом може бути звернено стягнення, дитині призначається тимчасова державна допомога за рахунок коштів Державного бюджету України.

Суми наданої дитині тимчасової державної допомоги підлягають надалі стягненню з платника аліментів до Державного бюджету України в судовому порядку.

Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 № 189 «Про затвердження Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме». З текстом зазначеної постанови можна ознайомитися на сайті Верховної Ради України

Тимчасова допомога призначається і виплачується управліннями праці та соціального захисту населення (далі – УПСЗН) за місцем проживання (перебування) одного з батьків, який утримує дитину.

Необхідні документи

Для призначення тимчасової допомоги одержувач подає в УПСЗН документи:

1. Заяву за формою, затвердженою Мінсоцполітики;

2. Копію свідоцтва про народження дитини;

3. Декларацію про доходи й майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї);

4. Рішення суду (судовий наказ) про стягнення з одного з батьків аліментів на дитину;

5. Довідку Державної виконавчої служби, що підтверджує факт несплати аліментів одним із батьків протягом шести місяців, що передують місяцю звернення;

6. Для внутрішньо переміщених осіб – довідку переселенця.

Термін призначення і виплати допомоги

Рішення про призначення або відмову в призначенні тимчасової допомоги через несплату аліментів приймається УПСЗН протягом 10 календарних днів після надходження всіх необхідних документів.

Тимчасова допомога призначається кожні шість місяців, починаючи з місяця, у якому подано заяву з усіма необхідними документами.

Розмір допомоги

Тимчасова допомога надається на дітей у розмірі, що дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Розрахунок середньомісячного сукупного доходу сім’ї для призначення тимчасової допомоги проводиться відповідно до Методики обчислення сукупного доходу сім’ї для всіх видів соціальної допомоги, з якою можна ознайомитися на сайті Верховної Ради України.

Важливо

Набули чинності зміни законодавства, відповідно до яких той із батьків, з ким за рішенням суду проживає дитина, самостійно вирішує питання про тимчасовий виїзд дитини за межі України за наявності довідки, виданої органом державної виконавчої служби, про наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.

З огляду на це батькові, який проживає з дитиною й не отримує аліментів від другого з батьків, який проживає на неконтрольованій території, рекомендується в будь-якому разі звертатися до суду для отримання судового наказу про стягнення аліментів та подальшого відкриття виконавчого провадження. Це дасть змогу вирішити таку поширену проблему, коли другий із батьків недоступний, у тому числі через перебування на неконтрольованій території, і через це неможливо отримати його згоду на тимчасовий виїзд дитини з країни.