«Як мені пояснити чоловікові, що я поїхала із Донецька для безпеки нашої дитини? Як зберегти сім’ю?» Радить Альона Лук’янчук, психолог Штабу Ріната Ахметова
Із таким запитанням і проханням допомогти до Психологічної служби Гуманітарного штабу Ріната Ахметова звернулася жінка, яка виїхала з донькою з Донецька, а чоловік залишився вдома. Про те, як налагодити діалог із чоловіком і родичами, розповіла психолог, координатор Психологічної служби Штабу Альона Лук’янчук.
«Я з Донецька. У вересні мій офіс перевезли в Полтаву. Оскільки в Донецьку складна ситуація, я погодилася переїхати до Полтави. Але мій чоловік переїжджати не захотів, і ми вирішили, що для початку поїду я з нашою донькою, а він приїде до нас потім. Але він так і не переїхав. Ось уже півроку ми живемо в Полтаві, а він у Донецьку. Там у нього теж збереглася робота, і він умовляє мене повернутися до Донецька. Мої аргументи, що в Донецьку небезпечно перебувати, що наша дитина досі боїться гучних звуків, що він міг би знайти роботу і в Полтаві, на нього не діють. Ще й усі наші родичі тиснуть на мене, що я руйную сім’ю, що я маю повернутися. Як мені пояснити всім їм, що я думаю тільки про безпеку нашої дитини, про наше майбутнє? Як зберегти сім’ю?»
Відповідь психолога Альони Лук’янчук:
«Насамперед, важливо визначити, що ви опинилися по-справжньому в непростій ситуації. З одного боку ваша сім’я, з іншої — безпека вас і дитини. Я вважаю, що аргументи в настільки тонких питаннях, як сім’я, діють не завжди. А часто не діють зовсім.
Треба сказати, що чоловікам набагато складніше звикнути до змін, ніж жінкам. Крім цього, найімовірніше, у вас із чоловіком різне уявлення про безпеку: для вас це тиша й відсутність війни, а для нього — це просто тихший район і збереження звичного життя.
Тобто, можливо, що ви апелюєте до зовсім іншої логіки, бачення ситуації. Тому в таких тонких сферах діалог має бути більш відвертим і починатися з «я« послань. Спробуйте поговорити з чоловіком відверто про свої почуття й переживання, про ставлення до нього, ваші страхи, емоційне напруження дитини, спробуйте розповісти, як ви це бачите не розумом, а серцем. Водночас, безумовно, важливо почути і його думку.
Ви пишете про ваші бажання й очікування, про те, що ваш чоловік міг би знайти роботу в Полтаві. Але, можливо, це тільки ваші бажання, не його. Якщо кожен із вас не спробує почути іншого — це шлях у нікуди. Спробуйте поговорити відверто й почути позицію одне одного, не вимагаючи нічого натомість. Так набагато більше шансів прийти до компромісу.
Зрештою, у житті на два міста також є плюси. Якщо ви зможете зрозуміти позицію одне одного, ваше життя точно стане іншим, але, можливо, не менш цікавим».
