«Я бачила страх в очах мами і своєї дитини»: історія Катерини Колмикової з Маріуполя увійшла до Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова
До повномасштабної війни у Катерини Колмикової з Маріуполя було вісім магазинів з товарами для дому, улюблений театр і титул «Міс Україна Plus Size». Вона готувалася представляти Україну на міжнародному конкурсі в Бразилії. Але лютий 2022 року повністю перекреслив усі її плани на життя. Катерині довелося з нуля будувати бізнес та певний час ночувати в авто. Свою історію жінка розповіла Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.
Коли почалася війна, Катерина вирішила діяти миттєво. Пам’ятаючи події 2014 року, вона розуміла, що Маріуполь стане першим містом, на яке підуть російські війська. Зрештою, так і сталося. Та жінка встигла виїхати разом із чоловіком та рідними. Катерина втратила все: дім, бізнес, кар’єру, рідне місто, але вирвалася з нищівних обстрілів.
«Центр міста дуже сильно бомбили. Було пряме влучання в гараж батьків, його повністю знесло. Я бачила страх в очах мами і в очах своєї дитини. Оце для мене було найстрашніше. Я вирішила, що я зараз сама сяду за кермо, і маму, дитину, сестру я заберу, і ми поїдемо. Як завгодно, мені все одно. Я просто не хочу більше цього чути», – говорить Катерина.
Родині вдалося виїхати з Маріуполя власними автомобілями. Це було єдине, що вони змогли забрати з рідного міста. Катерина втратила все нажите, але каже, що вдячна за те, що ці втрати вимірювалися грошима, а не життями. Згодом Катерина дізналася про загибель знайомих і колег. Серед них була продавчиня її магазину, яка загинула під завалами разом із двома дітьми.
«З нашого театру загинули дві молоді маленькі акторки, дві дівчинки. Їхні батьки залишилися живими. Батько чув довго голоси і намагався якось врятувати, якось витягнути, але такі завали, що він просто не міг… Це жорстоко і страшно. Я не уявляю, що відчували ці батьки», – каже жінка.
Спочатку їхня родина опинилася в Івано-Франківську, ночувала в автівках, бо довго шукала житло. Тоді Катерина була майже у відчаї, але допоміг випадок – їй написала незнайома дівчина й безкоштовно надала будинок. Оговтавшись від стресу, Катерина усвідомила, що життя триває, і попри війну почала відновлювати бізнес – переїхала до Києва і почала все спочатку. Першим капіталом після втрати бізнесу стали розкладні ліжка з довоєнного замовлення, які подружжя почало продавати через інтернет.
Поступово справу вдалося відновити у новому форматі. Катерина почала активно розвивати TikTok та Instagram, розповідати про товари і ділитися корисними порадами під час блекаутів. Деякі її відео набирали тисячі переглядів, а магазин знаходив нових покупців.
У Києві вона повернулася і до театру. Разом з іншими маріупольцями брала участь у створенні документальної вистави «Обличчя кольору війни», заснованої на реальних історіях жителів міста. Через сцену вони розповідали про те, що пережили Маріуполь і його люди.
І коли все стало налагоджуватися, раптом чергове потрясіння: влітку 2026 року російська ракета знищила магазин, який подружжя відкрило після переїзду до столиці. Катерина зізнається: найважче було знову побачити вогонь і зрозуміти, що доведеться починати все заново. Та навіть після цього вона не вважає свою історію історією поразки, а навпаки – прагне надихати інших не здаватися.
«Я не вважаю себе незламною. Мені здається, мене, навпаки, зламали, перекрутили. А я потім себе знову зліпила і пішла далі, бо немає іншого виходу. Я підприємець. Я ніколи ні на кого не сподіваюся. Перше, друге, минуле життя, друге життя, третє життя, так. Я сподіваюся, я як кішка – у мене їх дев’ять», – говорить Катерина.
Дивіться історію Катерини Колмикової тут: https://bit.ly/3W3SiKS
Музей «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова зібрав уже понад 145 тисяч історій про війну. Це найбільший у світі архів свідчень мирних жителів України, які постраждали від російської агресії.
