«Війна перетворила наше життя на боротьбу за виживання», — сім’я з Луганська

Коли в Луганську почалися бойові дії, мама двох дітей Алла не чекала погіршення подій, а почала шукати можливість виїхати з міста.

«Жодні розумні батьки не наражали б дітей на небезпеку, — каже Алла. — У нас у квартирі від вибухів падали чашки з полиць і тремтіло скло. Якого ще знака потрібно було чекати, щоб вирішити поїхати?».

У міськадміністрації жінці підказали, що можна тимчасово оселитися на базі відпочинку «Автодорожник» селища Сергіївка Одеської області, куди пізніше Алла з дітьми й попрямувала. На дорогу сім’я витратила всі отримані напередодні «дитячі» соціальні виплати, адже тоді вони ще не знали, що наступного разу отримають гроші тільки у вересні.

У перші дні після приїзду до Сергіївки у дворічного сина Алли різко піднялася температура, з’явився задушливий кашель. Жінці довелося лягти з дитиною в лікарню, де хлопчикові поставили діагноз — запалення легенів. Лікування зайняло приблизно два тижні. Щойно дитина трохи зміцніла, Алла прийняла рішення переїжджати до родичів у Луганську область. Жінка розуміла, що восени не зможе жити з двома дітьми на неопалюваній базі відпочинку, крім того, старшу дочку необхідно було влаштовувати у школу — дівчинка йшла до першого класу.

Наприкінці серпня сім’я приїхала в село Підгірне Луганської області. Влаштувалися вчотирьох в одній кімнаті. На жаль, переїзд не пройшов для дітей безслідно, ще в дорозі вони застудилися.

Із ліків мамі-переселенці були доступні тільки трав’яні чаї, на антибіотики та противірусні препарати грошей не було. По допомогу Алла звернулася на «гарячу лінію» Гуманітарного штабу «Допоможемо» при фонді Ріната Ахметова й незабаром отримала необхідні ліки.

«Війна перетворила наше життя на боротьбу за виживання. Як би не хотілося забути жахи війни, нагадування про неї кричать з усіх боків — у мого дворічного сина з’явився сивий волос… — каже Алла. — І якби не добрі люди й такі організації, як Гуманітарний штаб, розв’язати деякі питання було б не до снаги».