Від усиновлення до розусиновлення. Робота над помилками на досвіді усиновителя

Портал «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!» за 10 років своєї роботи знайомий з різними життєвими ситуаціями. На жаль, щасливі історії усиновлення бувають не завжди. Рідко, але все ж трапляються випадки розусиновлення, коли дитину повертають в інтернатний заклад.

Героїня цієї невдалої історії – Валентина, яка всиновила 3,5-річного Артема, погодилася поділитися своїм, нехай негативним, досвідом. Більш того, спільно з фахівцями проєкту «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!» Валентина розбирала свою ситуацію і виявила помилки, які привели її сім’ю до розусиновлення. Ми вже говорили про необхідність повідомляти соцслужбу про всі обставини життя (особливо якщо під час усиновлення трапилася вагітність, як це було у Валентини), приймати рішення не на емоціях тощо. Початок читайте на https://sirotstvy.net/ua/news/robota-nad-pomylkamy-na-osobystomu-prykladi-usynovytelya-pro-vagannya-ta-porushennya-snu-/

Помилка № 5. Не відмовляйтеся від навчання

«Ми багато розмовляли з чоловіком і дійшли висновку, що перша і найголовніша наша помилка була в тому, що ми відмовилися від навчання, – продовжує свою розповідь Валентина. – На той час, наприкінці 2017 року, навчання для усиновителів не було обов'язковим. Звичайно, соцслужба зателефонувала нам і запитала: ми будемо чекати курсів, які відбуваються раз на рік, чи ліпше напишемо відмову? Хоча у службі говорили, що краще б їх пройти, особливо мені. І все ж, ми вирішили відмовитися. Подумали: ну, ми ж працюємо, а тут потрібно кудись їздити, витрачати час. Навіщо? Що ми не знаємо? Ми ж дорослі люди… Саме ця впевненість і була нашою помилкою, через це ми не змогли впоратися з труднощами і дійшли до розусиновлення. Виявилося, що лише бажання мати дитину – замало. Емоції, які нас переповнювали, скінчилися в акурат, коли Артемко перетнув поріг нашого дому. Аби стати гарними батьками, треба вчитися, пройти курси, як у школі. Недаремно вагітні жінки проходять курси! Бо виховати дитину – велика таємнича наука, а виховати усиновлену дитину – це просто надскладна наука, до якої треба готуватися і багато чого знати».

Помилка № 6. Не вирішувати самотужки, а знайти тих, хто опинився у схожій ситуації та зміг би поділитися досвідом

«До того ж, поруч зі мною не було нікого, хто допоміг, підказав, що робити і як з цим впоратися, – говорила мама. – Лише через півроку психолог нам дала телефон сім’ї, яка опинилися у подібному стані, в них теж дружина завагітніла, коли вже дитинку взяли. Але в них було трошки більше часу, ніж у нас, до пологів. Завдяки цій родині я дізналася багато корисної інформації. Ми зрозуміли, чому наприклад, Артем нічого не їв, а викидав у смітник те, що я готувала, і чому його турбували жахливі сни перші місяці. Рятувало тільки те, що Артемко тягнувся до чоловіка, вони знайшли багато спільного. Ще до пологів я встигла привчити його, як себе поводити на кухні, як ходити в туалет, як поводити себе на дитячому майданчику. Після пологів у мене було набагато менше часу для цього».

Помилка № 7. Не треба одразу віддавати у дитсадочок

«Як потім пояснила нам психолог, перші місяці треба проводити з дитиною і по можливості лише іноді приводити до дитсадка, – каже Валентина. – До того ж, влаштування у дитсадок – величезна проблема. Ми з великими труднощами влаштувалися у дитсадок, але ситуація не покращилася. Артемко був дуже агресивний, ніхто з діток не хотів з ним гуляти. Так було і на майданчику біла домівки. Після чергової сварки з дітьми декілька мам відверто погрожувати: «Заберіть свого бандита і шукайте інше місце чи навчить його дружити з іншими дітками». Ми змінили декілька майданчиків, поки обрали місце, де Артем гуляв і нікого не ображав. У дитсадочку ситуація повторилася. З ним ніхто не хотів гуляти, він навіть вихователів встиг налаштувати проти себе. Його поведінка стала причиною багатьох скандалів у нас вдома. Кожен раз, коли чоловік приходив за ним, вихователі читали нотації, що закінчувалися фразами: робіть що-небудь, аби це не повторювалося. Ніхто, звісно, не знав, що це наша всиновлена дитина, він був дуже схожий на чоловіка». (Далі буде)