«Тільки коли виїжджаєш із зони АТО, розумієш і приймаєш те, що відбувається», — мама 5 дітей, переселенців із Луганської області
Волонтери Гуманітарного штабу допомогли виїхати багатодітній родині з Первомайська Луганської області. Зараз мама з дітьми живуть на опалюваній базі в Харківській області.
Надія зважилася на виїзд тільки на початку листопада: «Не хотіли залишати дім. Та й де шукати притулок із п’ятьма дітьми й літнім батьком? Я до останнього сподівалися, що обстріли стихнуть».
Вперше сім’я намагалася виїхати ще влітку, але організація, яка займалася евакуацією, в останній момент відмовилася їх везти. Нікуди було селити сім’ю з такою кількістю дітей. «Ми зібралися, вийшли у призначений час на автобус, а нас відмовилися брати. Довелося повернутися. Я втратила віру, що нам хтось може допомогти», — розповідає Надя.
За кілька місяців Первомайськ частково перетворився на руїни. Обстріли були в усьому місті. «Після одного з бомбардувань, у нашому будинку вилетіли всі вікна. Тепер стоїть, забитий дошками», — каже жінка. — Почав хворіти мій старенький тато — дуже переживав, що відбувається».
Наприкінці вересня жінка перестала отримувати соціальні виплати на дітей, а її батько — пенсію. А це були єдині, хоч і маленькі, але стабільні джерела доходу. Старшу доньку, 14-річну Владу, Надія відправила вчитися до спортивного училища в Харкові. «Було страшно відпускати одну. І помічниця вона для мене у всіх справах. Але вона важко переживала те, що відбувається», — каже жінка.
Після декількох діб, проведених у підвалі з дітьми, Надія почала шукати можливості виїхати. «Знайомі звели мене з волонтерами Гуманітарного штабу Ріната Ахметова. Вони все організували швидко, і вивезли нас у Харківську область. Я просила саме туди, бо є знайомі, які зможуть допомогти нам далі».
Сім’ю Штаб безкоштовно розмістив у пансіонаті «Ялинка», під Харковом. «Я дуже вдячна Штабу й волонтерам за притулок і допомогу», — дякує Надія. — До кінця грудня ми залишаємося тут, і попутно шукаємо варіанти переїзду. Додому повертатися сенсу немає».
Уже в безпеці Надія відчула всі наслідки війни для своєї сім’ї. Діти почали гостро реагувати на кожен звук, і запитувати: «Нас знову бомблять?». Вони постійно плачуть і лякаються будь-яких звуків і розмов на підвищених тонах. «У великій родині — це як ланцюгова реакція. Старші розуміють, що відбувається, і тому бояться і плачуть, а молодші вже дивлячись на них», — розповідає Надія. — Коли ти перебуваєш там — дивишся на все іншими очима. Звикають і дорослі, і діти. Люди ніби приглушені. А тут вже прийшло прийняття та усвідомлення всього пережитого».
Найближчим часом із дітьми почнуть роботу психологи Гуманітарного штабу Ріната Ахметова. Вони допоможуть пережити наслідки бойових дій, і налагодити комунікацію в сім’ї.
